30.9.23

 

   

     Вітаємо з Всеукраїнським днем бібліотек! Бажаемо, щоб кожен день приходили нові читачі і черпали знання в ваших стінах. Нехай полиці заповнять нові книги, а бібліотека буде тим місцем, куди хочеться прийти, де завжди цікаво і захоплююче!

    Вітаємо з книжковим святом! Бібліотека – особливе місце. Нехай там завжди панує чарівна атмосфера. Нехай книги дбайливо і вірно зберігають цікаву інформацію і радують своїх читачів!

   Величезна подяка і вдячність всім працівникам бібліотек за їх самовіддану працю! За те, що вони продовжують берегти знання, накопичені століттями для всіх нас. З Днем бібліотек вас! Нехай у вашій бібліотеці завжди буде багато читачів, які люблять і бережуть книги.



18.9.23

 

Як прищепити дитині любов до читання

Читати дитині вголос, а потім обговорювати прочитане – найкращий спосіб розвинути її інтелект

Як прищепити дитині любов до читання

Ваша дитина читає щодня добровільно, а не з примусу? Деякі діти роблять саме так, і вони краще вчаться в школі. Навчальна успішність найбільш тісно пов'язана з навичками читання. Діти, котрі читають самостійно, мають кращу успішність із різних предметів і більший запас знань, ніж їх однолітки.

Багато батьків купує своїм дітям книги з картинками, сподіваючись, що дитину захопить читання. Але до середніх класів школи значна кількість дітей припиняє читати книги поза шкільною програмою.

Чому так? Справа в тому, що дорослі не розвивають у дітей змалечку звичку читати книги. Маленькі діти люблять гортати книги, розглядаючи картинки. У молодших класах вони можуть полюбити читати. Але читання потребує зусиль, а навколо стільки розваг, що для молодших школярів читання видається радше роботою, ніж розвагою. Діти ще не можуть сприймати читання як веселе заняття.

Розгляньмо рекомендації, як батькам прищепити дитині любов до читання.

1. Читайте дитині з раннього віку

Читати дитині вголос потрібно не тільки перед сном. Придбайте малюкові декілька книг з ілюстраціями. Нехай він сприймає такі книжки як іграшки. Читайте дитині, коли годуєте її або міняєте їй підгузок. Читаючи дитині книги, водночас виявляйте любов до неї, обіймайте її й ніжно торкайтеся. Мета – викликати в дитини позитивні асоціації з читанням. Щоразу, коли виникає пауза в повсякденних справах, читайте дитині книгу. Читайте їй за обідом, після школи тощо.

2. Систематично відвідуйте бібліотеку

На порозі дворічного віку дитина може полюбити читання більше від решти занять. Запишіть дитину в бібліотеку й ходіть туди з нею регулярно. Необхідність здавати книги вчасно привчить дитину регулярно їх читати. Тримайте бібліотечні книги на окремій полиці, щоб не загубити їх і щоб дитина в будь-який момент могла взяти їх і почитати. Якщо дитина не виноситиме ці книги з дому – вона гарантовано їх не загубить.

Керування процесом долучення дитини до читання книг може бути досить складним для батьків. Рекомендуйте дитині авторів і книги, які, на вашу думку, їй варто почитати. Щодо цього можна також попросити поради в бібліотекаря, оскільки зазвичай у бібліотеках є списки рекомендованої літератури для будь-якого віку. Відкривайте із дитиною нові цікаві книги, спільно радіючи, коли їй до рук потрапляє нова книга улюбленого автора.

3. Читайте дитині якомога частіше

Поки дитина не навчиться нормально поводитися за столом, читання – ефективний спосіб утримати її на місці (надто коли вашого чоловіка немає вдома, а вам потрібно погодувати дитину). Також читання добре допомагає батькам заохотити дитину спробувати нову страву. Багато батьків із такою метою вмикають дитині мультфільми на планшеті, коли годують її. Однак дивлячись мультфільми, дитина несвідомо приймає їжу. Коли ви читаєте їй книжку, вона слухає вас і бачить перед собою страву, відчуває її запах і смак. У такому разі ймовірність того, що нова страва їй сподобається, є більшою.

4. Не змушуйте дитину читати

Більшість дітей починає читати автоматично, коли розвиває необхідні для цього навички. Ви не повинні змушувати дитину читати, замість цього прищепіть їй любов до книг. Якщо ви занадто старанно почнете вчити дитину читати, це може позбавити дитину задоволення від читання. Якщо таке навчання викликатиме в дитини труднощі, вона, ймовірно, почуватиметься нездарою, і це назавжди знеохотить її до читання.

Деякі діти, котрі мають високі інтелектуальні здібності, не можуть читати до семирічного віку. Батькам не варто надто перейматися в таких випадках. Дитина швидко надолужить згаяне й досягне тих же результатів, що й діти, які читають із 4–5 років. Зокрема, коли в один клас потрапляють діти, які рано й пізно навчилися читати, «ранні» діти більше не відчувають, що мають особливі навички порівняно з однолітками. Це позначається на їхній поведінці: вони часто бувають зарозумілими. Відтак у тому, що дитина рано вчиться читати, немає особливих переваг, натомість є певні ризики.

Але якщо ви вже вчите дитину читати, не потрібно спеціально припиняти цей процес. Просто при цьому не змушуйте дитину думати, що вона чимось відрізняється від решти, якщо рано опанувала вміння читати. Така навичка схожа на вміння ходити – рано чи пізно її опанує кожен.

Якщо ви помічаєте, що ваша дитина не може вивчити букви, плутає їх, не здатна вимовляти певні слова, які чула багато разів, можливо, вона страждає від дислексії або іншого розладу. Поділіться своїми підозрами зі шкільним учителем дитини або зверніться до фахівця.

5. Не припиняйте читати дитині навіть тоді, коли вона навчилася читати самостійно

Читайте дитині доти, доки це буде їй подобатися. Це ще більше посилить її інтерес до читання, а вам дасть широкі можливості для бесід із дитиною про життєві цінності й вибір.

Багато батьків скаржаться, що їхні діти вміють читати, але не виявляють до цього інтересу. Більшість дітей проходить таку стадію, але вам до снаги скоротити її. Проблема може полягати в тому, що дитині під силу читати тільки прості книги, але її уява потребує складніших сюжетів і персонажів. До того ж, у таких книгах трапляється досить велика кількість слів, яких дитина ще не знає. Докладені зусилля із з’ясування їх значення відволікають її від канви розповіді. Тому батьки повинні читати дитині, щоб розвинути у неї інтерес до книг. Це мотивуватиме її розвивати навички читання.

На цьому складному етапі слід приділити достатньо часу, щоб з'ясувати, які книжки подобаються дитині. Для цього варто скористатися книгами з картинками: вони допомагають дитині не втрачати інтерес до книги й краще розуміти її зміст. Згодом, коли дитина піде у школу, її навички читання розвиватимуться, інтерес до книг зростатиме. Дитина легко зможе прочитувати цілі розділи. На цьому етапі вам слід знайти серії книг, які сподобаються дитині. Прочитавши одну книгу, вона захоче ознайомитися з іншими.

6. Зробіть читання сімейним ритуалом

Щодня виділяйте час для читання – наприклад, коли дитина повертається зі школи, післяобідній час тощо. Діти можуть бути надзвичайно мотивовані почитати книгу, якщо давати їм для цього час. Якщо дитина виявляє інтерес до читання, можна навіть дозволити їй почитати в ліжку перед сном. Коли ж дитина ще дуже стомлюється, виділіть для читання інший час, наприклад, коли ви готуєте вечерю. Головні труднощі при цьому – знайти відповідний час, якщо зазвичай увечері ви буваєте досить заклопотані домашніми справами.

7. Допомагайте дитині вдосконалювати її навички

Оберіть книгу, доступну для сприйняття вашої дитини, але дещо складнішу від її звичного рівня (наприклад, главу з книги, а не просто книгу з картинками). Почитайте дитині приблизно чверть тексту. Потім скажіть, що настала її черга взятися до читання. Дайте дитині вибір: дочитати до кінця текст, який ви почали, або взяти будь-яку іншу книгу. Більшість дітей хоче дочитати текст до кінця. Але якщо він виявиться для дитини заскладним, поверніться на більш простий рівень. І далі обирайте більш складні книги, оскільки це допоможе дитині поступово розвивати навички читання.

8. По черзі читайте з дитиною, щоб поліпшити її навички читання

Коли ви читаєте дитині вголос, робіть це по черзі з нею. Якщо дитина не може прочитати якесь слово, допоможіть їй. Не змушуйте дитину зупинятися й чітко вимовляти кожне слово; ваша мета – прищепити їй інтерес до книги, просуваючись далі сюжетом. Однак не варто читати по черзі занадто довго, бо це стомлює дитину.

Також не встановлюйте чіткого порядку (наприклад, коли дитина читає кожну другу або третю сторінку). Головне – підтримати в дитини задоволення від процесу читання, інакше це заняття матиме більше шкоди, ніж користі.

9. Якщо дитина читає неохоче, використовуйте комікси

Деяким дітям важко дається читання книг, але вони захоплено читають комікси. У певних коміксах використовуються довгі діалоги зі складною лексикою. Використовуйте їх, щоб розвивати в дитини навички читання.

10. Продовжуйте читати дитині

Коли ви навчите дитину читати, у вас може виникнути спокуса припинити читати їй уголос. Але навіщо відмовлятися від заняття, яке емоційно зближує вас? Навіщо відмовлятися від можливості подискутувати про вибір і життєві цінності? Не припиняйте читати дитині, поки вона сама не втратить до цього інтерес.

11. Читайте самі

Покажіть позитивний приклад вашій дитині. Як ви можете прищепити їй інтерес до читання, якщо вона не бачить, що ви самі читаєте книги? Обговорюйте прочитане під час сімейної вечері. Рекомендуйте книги дружині й дітям. Коли дитина подорослішає, вона зможе читати книги, які ви їй порадите.

12. Обмежуйте використання електронних пристроїв

Серед сучасних дітей книги поступаються у конкуренції з телевізором або комп'ютером. Якщо раніше читання було популярною формою проведення дозвілля, то в наш час діти формують інші звички. Найкраще, що ви можете зробити в цьому разі, – обмежувати використання дітьми електронних пристроїв доти, поки вони не навчаться добре читати.












12.9.23

   


               


Правовий простір "Шкільний булінг, або давайте жити дружно"

Булінг (насилля в шкільному середовищі) ми всі можемо допомогти це зупинити

«Булінг» – це агресивна поведінка, що зазвичай повторюється. Вона має за мету завдати шкоду, викликати страх або тривогу, або ж створити негативне середовище у школі для іншої особи.

Булінг виникає у ситуації, в якій існує реальний чи уявний дисбаланс сил.

Наслідки булінгу виходять далеко за межі школи і шкільного двору. Якщо ви мати/батько чи опікун, дізнайтеся, на що ви повинні звертати увагу, що ви можете зробити, і куди ви можете звернутися за допомогою.

Чи це булінг, якщо моій дитині не завдано фізичного болю?

          

Булінг може виявлятися у багатьох формах. Він може бути:

•        фізичним – завдання ударів, штовхання, пошкодження або крадіжка власності

•        словесним – обзивання, глузування або висловлювання, якими ображається стать, раса або сексуальна орієнтація

•        соціальним – виключення інших із групи чи розповсюдження пліток або чуток

•        в письмовій формі – написання записок або знаків, що є болючими чи образливими

•        електронним (загальновідомий як кібербулінг) – розповсюдження чуток та образливих коментарів з використанням електронної пошти, мобільних телефонів (наприклад, надсилання СМС) і сайтів соціальних мереж.

Що таке електронний булінг або кібербулінг?

Це є електронне повідомлення, яке:

•          використовується, щоб вивести з рівноваги, залякати або збентежити іншу особу;

•          використовує електронну пошту, мобільні телефони, СМС і сайти соціальних мереж для залякування, настирного приставання, збентеження, соціального виключення і нанесення шкоди репутації і дружнім стосункам;

•          включає приниження, образи і також може передбачати розповсюдження чуток, розкриття приватної інформації, фотографій або відео, або містити погрози завдати шкоду;

•        завжди є агресивним і болючим.

Наприклад, якщо учень є жертвою булінгу  і є збентежений в результаті розсилання електронного повідомлення про нього чи неї іншим учням школи, такий учень може не захотіти надалі відвідувати школу.

Булінг є неприпустимим незалежно від того в якій формі він виявляється.


Чи конфлікт є те ж саме, що і булінг?

Іноді люди плутають конфлікт із булінгом, але це є різні речі.

Конфлікт виникає, коли між двома чи кількома особами існує незгода, розбіжність думок або різні погляди. Конфлікт між учнями не завжди означає, що це є булінг. Діти у ранньому віці вчаться розуміти, що інші люди можуть мати іншу думку, ніж їх власна, але розвиток цієї здатності сприймати іншу точку зору потребує часу, і цей процес продовжується до початку повноліття.

При конфлікті кожна особа вільно висловлює свої погляди і дисбалансу сил немає. Кожна особа відчуває, що може вільно заявити свою точку зору. Те, як люди вирішують конфлікт, може зробити його позитивним або негативним.

Конфлікт стає негативним, коли особа поводиться агресивно і виявляє це болючими висловлюваннями чи діями. Після цього конфлікт стає агресивною взаємодією.

Конфлікт стає булінгом, лише коли він повторюється знову і знову, і існує дисбаланс сил. З часом може з’явитися схема поведінки, за якої особа, що поводиться агресивно у конфлікті, продовжує це робити або навіть загострює конфлікт. Особа, на яку спрямований агресивний конфлікт, може почуватися все менше і менше здатною висловити свою думку і все більше і більше безсилою. Саме тоді негативний конфлікт може перейти у булінг.

Школа буде реагувати на булінг і конфлікт по різному. Наприклад, у разі конфлікту працівник школи  може спробувати зібрати учнів, щоб кожен з них розповів свою версію подій, і допомогти їм спільно вирішити ситуацію.

Наскільки серйозною проблемою є булінг?

           


Булінг є абсолютно неприпустимим. Він не повинен розглядатися просто як “період дорослішання”.

Наукові дослідження і досвід постійно підтверджують, що булінг – це серйозна проблема, яка має далекосяжні наслідки для учнів, які причетні, їх родин, ровесників і найближчої громади.

У дітей, що є жертвами, або тих, що застосовують булінг проти інших дітей, або й тих, що є водночас жертвами і нападниками булінгу, існує ризик виникнення чисельних емоційних проблем і проблем поведінки і стосунків з людьми. Вони потребуватимуть підтримки дорослих, які б допомогли їм розвинути здорові відношення з людьми не лише у школі, але й протягом усього їх подальшого життя.

Булінг має місце тоді, коли існує дисбаланс сил між людьми.

“Дисбаланс” може означати, що один з учнів є старшим за віком, належить до іншої раси або має більше друзів, ніж інший.

(Пеплер Д., Крейґ В., Коннолі Дж., Юйль А., МакМастер Л. і Джянґ Д. (2006).  Погляд на булінг з точки зору розвитку. “Агресивна поведінка”, 32, ст. 376.)

Учні, які є жертвами булінгу, часто страждають від соціального неспокою, самотності, відчуження, фізичних хвороб і низької самооцінки. У них також можуть розвинутися фобії, агресивна поведінка або депресія. Деякі учні пропускають школу, їх успішність падає, або навіть зовсім кидають школу через булінг.

Діти і підлітки, які навчилися використовувати силу й агресію, щоб завдавати страждань іншим, можуть взагалі перестати бачити різницю між добром і злом. З часом вони можуть стати жорстокими дорослими. Саме тому важливо якомога раніше допомогти їм перестати знущатися над іншими.

Чи хлопці і дівчата проявляють булінг однаково?

Схильними до булінгу можуть бути як хлопці, так і дівчата. Хлопці частіше вдаються до фізичного булінгу, а дівчата у більшості випадків застосовують більш непрямі дії, такі як розповсюдження пліток про однокласників, або ж ізолювання останніх шляхом виключення із спільної діяльності або груп. Проте з віком, як хлопці, так і дівчата більше вдаються до словесного і соціального булінгу.

Як дізнатися, чи моя дитина/підліток є жертвою булінгу?

Мала дитина може і не знати слова “забіяка, той хто загрожує”, але вона розуміє, коли хтось поводиться підло, завдає їй болю, засмучує або залякує. Вона може про це вам не сказати, оскільки може турбуватися про те, що буде ще гірше, якщо вона “розкаже”,  “пліткуватиме” або “видасть”.

Пліткувати і розповідати – в чому різниця?

Пліткувати – значить щось сказати про когось, щоб створити тому ускладнення.

Розповісти – значить отримати допомогу, коли вам чи вашому знайомому завдають шкоди, або коли ваше право або право такої особи на безпеку порушується.

(Федерація вчителів Онтаріо (OTF) та Центр попередження агресії в Онтаріо (COPA), Створення безпечних шкіл, січень 2012 р.)

Ваш підліток не обов’язково вам скаже, що виникла проблема, і може використати такий термін як “настирливе приставання” замість “булінгу” для опису такої поведінки. Підлітки часто воліють самі вирішувати свої проблеми. Вони можуть подумати, що це вас засмутить, що ви заберете їх технічні пристрої, такі як мобільний телефон, або їх може просто бентежити, якщо їх батьки втручатимуться.

За даними дослідження, проведеного у 2011 році Центром з питань наркозалежності та психічного здоров’я (Centre for Addiction and Mental Health, CAMH), майже кожен третій учень (29 %) каже, що був об’єктом булінгу у школі.

Навіть якщо ваша дитина про це не говорить, ви можете побачити ознаки того, що вона є об’єктом булінгу. Ось деякі ознаки, на які потрібно звертати увагу:

•        Діти, які страждають від булінгу, можуть не хотіти йти до школи або ж можуть плакати чи почуватися хворими у шкільні дні.

•        Вони можуть не хотіти брати участь у спільній діяльності чи соціальних заходах з іншими учнями.

•        Вони можуть поводитися інакше, не так, як звичайно.

•        Вони можуть раптом почати губити гроші чи особисті речі, або ж приходити додому у порваному одязі чи з поламаними речами і при цьому дають неймовірні пояснення.

•        Підлітки, які є жертвами булінгу і/або приставань, можуть також почати говорити про те, щоб кинути школу, і починають пропускати заходи, в яких приймають участь інші учні.

Моя дитина є жертвою булінгу. Що мені робити?

•        Вислухайте свою дитину і запевніть її, що вона має право бути у безпеці.

•        Докладно з’ясуйте факти. Занотуйте, що і коли трапилося.

•        Допоможіть вашій дитині зрозуміти, що є різниця між “донести”, “пліткувати” чи “розповісти” і доповісти. Щоб доповісти, потрібна сміливість. Доповідають не для того, щоб створити проблеми для іншого учня, а для того, що захистити всіх учнів.

•        Домовтеся про зустріч для бесіди з учителем вашої дитини/підлітка, іншим вчителем, якому ваша дитина/підліток довіряє, або директором чи заступником директора школи.

•        Хоча це й важко, намагайтеся зберігати спокій, щоб ви могли підтримати вашу дитину і запланувати разом з нею порядок дій.

•        Дотримуйтеся свого плану. Слідкуйте за поведінкою вашої дитини. Якщо ваші зустрічі з персоналом школи не допомогли зупинити булінг, прийдіть до школи ще раз і поговоріть з директором. Виконуйте ті кроки, що були узгоджені на зустрічі.

•        Поговоріть з інструктором або тренером, якщо булінг має місце під час позашкільної діяльності чи спортивних заходів.

•        Зверніться до поліції, якщо булінг містить кримінальну поведінку, таку як напад із сексуальною метою або застосування зброї, або якщо загроза безпеці вашої дитини знаходиться у самій громаді, а не у школі.

Як я можу допомогти своїй дитині справитися із булінгом?

Співпрацюючи зі школою, щоб допомогти своїй дитині чи підлітку подолати проблему булінгу, ви показуєте власним прикладом і відкрито заявляєте, що булінг – це погано.

Незалежно від віку, ви можете допомогти, заохочуючи свою дитину говорити з вами про булінг і даючи такі поради:

•        Зберігай спокій і обійди ситуацію.

•        Розкажи дорослому, якому ти довіряєш – вчителю, директору, водію шкільного автобуса чи завідувачці їдальні про те, що трапилося, або повідом про це анонімно.

•        Поговори про це із своїми братами чи сестрами, або з друзями, щоб тобі не здавалося, що ти одинокий.

Чи може бути, що моя дитина є нападником булінгу  проти інших?

Діти, які знущаються з інших, часом це роблять і вдома, і в школі. Придивляйтеся і прислухайтеся до того, що відбувається у вашій власній родині. Чи є ознаки того, що хтось з ваших дітей постійно ображає і залякує свого брата чи сестру?

Діти, які знущаються з інших, іноді можуть бути агресивними і погано поводитися вдома, вони  можуть не виявляти поваги до домашніх правил. Якщо вас тривожить можливість того, що ваша дитина може бути нападником булінгу проти інших, приглядайтеся до того, як вона взаємодіє з братами чи сестрами і з друзями, коли вони приходять до вас додому. Якщо вона видається агресивною, не ладнає з іншими або не виявляє емпатії – це також можуть бути ознаки того, що вона займається булінгом інших у школі.

Діти, які фізично знущаються з інших учнів, також можуть приходити додому із синцями, подряпинами і порваним одягом. У них раптом може з’явитися більше грошей на витрати, ніж звичайно, або ж нові речі, які вони, зазвичай, не могли б собі дозволити. Вони також можуть “грубо говорити” про інших учнів.

Поведінка булінгу може розвиватися протягом тривалого часу в результаті великих змін, втрат чи негативних переживань у житті дитини чи підлітка. Чи хтось із ваших дітей нещодавно мав переживання такого роду?

Подумайте про те, як проблеми і конфлікти вирішуються у вашому домі. Чи ви розмовляєте про проблеми з позитивної точки вирішення як одна родина? Важливим засобом попередження булінгу є подати гарний особистий приклад і показати своїй дитині, як долати труднощі без використання сили чи агресії.

Також важливо розповісти своїм дітям, що таке булінг. Ви повинні описати різні типи булінгу і пояснити, що це є болючим і шкідливим. Дайте своїй дитині знати, що булінг – це погано, і що за будь-яких обставин це є неприпустимою поведінкою.

Емпатія – це здатність розуміти і поділяти емоції, які переживає інша особа. Вона розвивається у пізньому підлітковому віці і зазвичай не досягає повного розвитку аж до початку повноліття. У дитинстві проста форма емпатії з’являється, коли діти починають відчувати смуток, коли бачать, що інші люди засмучені.

Якщо моя дитина є жертвою булінгу, що я можу чекати від школи?

Школа повинна має методику, що дозволяє вам, учням та іншим людям анонімно повідомляти про інциденти булінгу. (написати листа до «Скриньки довіри» в психологічну службу, або на адресу школи)

Кожен страждає у разі булінгу, і кожен може допомогти йому запобігти. У 85 відсотках випадків булінг відбувається у присутності свідків. Те, що вони бачать, впливає на свідків. Хоча свідки можуть боятися і не бажають вплутуватися, тому що самі бояться стати мішенню або ще більше погіршити ситуацію для жертви булінгу, вони можуть повідомити про булінг анонімно. 

Ви можете допомогти своїй дитині зрозуміти, що булінг є неприпустимим, і що вона може допомогти його зупинити, коли повідомить про нього дорослому або зробить це анонімно.

Виховання здорових стосунків може допомогти зупинити булінг.

Попередження булінгу та втручання у разі такого інциденту – це більше, ніж просто його припинення.

Це сприяє також розвитку здорових стосунків. Здорові стосунки передбачають взаємодію між людьми на основі взаємної поваги, чи то особисто, чи через Інтернет. Метою є надання допомоги у забезпеченні того, щоб усі учні мали здорові, безпечні, засновані на взаємній повазі і доброзичливі стосунки з усіма людьми в їх житті.

Вчителі, батьки та інші дорослі надають підтримку і дають особистий приклад дітям, показуючи їм, якими мають бути здорові стосунки. Позитивні стосунки дітей з іншими дітьми залежать від позитивних стосунків із дорослими.

Учні, які здатні підтримувати здорові стосунки, навряд чи будуть знущатися з інших, скоріше вони будуть підтримувати учнів, які є об’єктом булінгу, і будуть більш здатними досягти своїх цілей в освіті. Пропагування здорових стосунків є головним способом запобігання булінгу і створення безпечної і приязної атмосфери у школі.

                    

Книжки за темою БУЛИНГ












6.9.23

                    

                                      

6 вересня вважається датою визволення Слов’янська від нацистської окупації у часи Другої Світової війни.
Історична година "Ти пам`ятай, ніколи не забудь..." 
до 80-річчя визволення Слов`янська від фашистських загарбників

6 вересня - знаковий день для Слов'янська. Ця дата назавжди присвячена тим, хто в уже далекому 1943-му звільнив місто від нацистських загарбників. Тим, хто пережив страшні місяці окупації, тим, хто здобував перемогу в тилу.

Яскраво ці події у книзі "Славянск. Память на века" написав Еду ард Арутюнян.

Перші передумови звільнення Донбасу виникли, коли після оточення нацистських військ у Сталінграді війська Південно-Західного та Південного фронтів, розгромили вороже угрупування "Дон", вийшли на підступи до Донбасу.

20 січня 1943 року Головне Командування прийняло план наступальної операції "Скачок". За цим планом головні удари мали нанестися з фронту Покровське та Старобільськ на фронт Краматорську, Артемівська у напрямку до Сталіно та Волновахи.

Бої за Донбас розпочалися 29 січня 1943 року.

У лютому армійці підійшли до Слов’янська. 6 лютого північно-західна частина міста була захоплена. Але після цього ворог тимчасово призупинив наступ на місто. Там розвернулися жорстокі бої за звільнення міста і району. Поки бої за Слов’янськ тривали, наші війська вже захопили Крамторськ і деякі сели Слов’янщини.

У районі Слов’янська супротивник, посилений підкріпленням, активно чинив опір, переходив у контратаки за допомогою танків та авіації, будь-якими шляхами намагався вибити зі Слов’янського курорту частини 195 стрілкової дивізії.

Тільки 17 лютого, після перегрупування, військам 1-ї гвардійської армії вдалося визволити Слов’янськ. На короткий час життя міста повернулося у звичайне русло. 

Протягом лютого на допомогу нацистським військам прибули танковий корпус СС, три піхотні дивізії з Франції. 

З 21 лютого ворог переходить у наступ. Радянські війська відходили до Сіверського Донця. Місто знову було захоплено.

Вже у червні в рамках  місцевих операцій 8 гвардійська армія генерала Чуйкова, форсувавши річку з району сіл Ізюмського району, почала наступ на Слов’янськ знову. Наступ йшов через Хрестище та Голу Долину.

Бої йшли важкі. Фактично, перемагав той, хто мав більше наполегливості та резервів.

Північний Фронт Ф. Толбухіна та 3 гвардійська армія генерала Д. Лелюшенко досягли великих успіхів у наступі. Вони зламали оборону ворога, що і зіграло рішучу роль у звільненні всього Донбасу.

3 вересня об’єднання 34 стрілкового корпусу 3 гвардійської армії перейшли до переслідувань противника у загальному напрямі на Слов’янськ і 6 вересня частини 297 стрілкової дивізії полковника М, Матвєєва з північного сходу пробилися на околиці міста. Сюди з півдня, зі сторони Черевківки і вокзалу підійшли частини 61 гвардії стрілкової дивізії Л. Лозановича.

Втративши до двох рот піхоти, залишивши три танки, гітлерівці почали відходили до центру міста. Близько 10 годин ранку ударами 61 гвардійської та 297 стрілкової дивізії нацистів прогнали з міста. За це обидві дивізії отримали назву "Славянские".

Ця дата - у серці кожного з нас. Вона у щемливому ​​смутку від того, що з кожним роком все менше залишається ветеранів Другої світової.


“У вічність ідуть ветерани війни…”

У вічність ідуть ветерани війни,
між нас їх все менше і менше.
Несуть заміновані болі вони,
від ран у санбатах не вмерши.

Вогонь перехресний знемоги і ран
все ближче…
І час той настане,
коли на плакаті один ветеран
залишиться з нами.
Останній…

Цвіте над солдатом вінок сивини,
горить під солдатом дорога.
Він з боєм відходить
у пам’ять війни…

Вулицями міста воєнного часу...


                          

Гастроном на вул. Соборній

Керам

Палаюча будівля Вчительського інституту


Вулиця Торська

Вулиця Торська



До вашої уваги книжки, які висвітлюють життя Слов`янська у ті часи

У 1995 році у Донецьку була видана книга Анатолія Чуйка "Славянск: 700 дней и ночей" та в 1999 році  - "Славянск... Это было...", які набули широкої популярності та розповідають про час окупаціі та визволення  Слов`янська.



Книга пам`яти України.  В цій книжці увічнені імена ків бойових дій (
фронтовиків), партизанів та  підпільників у Великій Вітчизняній війні 1941-1945рр.







 У основу художнього романа Михайла Шмушкевича "Аутодафе на Соборній" лягли справжні події, що відбулися в роки Великої Вітчизняної війни, головним чином в місті Слов'янську. з відомими підпільниками і партизанами Лідією Марченко, Михайлом Карнауховим і іншими є збірні образи, тому прізвища окремих осіб змінені.