Маяки пам`яті "Пам`ятаємо про Оленівку"

Ніч з 28 на 29 липня 2022 року на території колонії в селищі Оленівка перетворилася на пекло: вибух, пожежа, крики повсюди – хтось кричав від болю, хтось кликав на допомогу. Полонені медики намагалися врятувати кожного, не маючи при цьому майже нічого з необхідних засобів. Понад пів сотні українських полонених – бійців Азову – загинули на місці. Ці події ошелешили країну та весь світ.

За даними ГУ розвідки МО України, вибух у бараці на території Волноваської виправної колонії № 120 стався між 22:00 28 липня і 01:00 29 липня 2022 року. Вранці 29 липня російський пропагандистський сайт «РІА Новості» повідомив, що «під час обстрілу» колонії загинуло 53 українських військовополонених, яких утримували на території закладу. «Українська правда» зазначила, що за кілька днів до атаки бійців полку «Азов» перевели саме у ті бараки, які опинилися в епіцентрі вибухів, а самі розвідники зафіксували артилерійські удари в напрямку селища.

Генеральний штаб ЗСУ повідомив про «російський обстріл» у районі колонії в Оленівці, а також те, що знищення українських бійців росіянами, ймовірно, мало на меті звинувачення у злочині Україну та приховування тортур над військовополоненими. Своєю чергою, за словами представника міноборони РФ, по СІЗО було «завдано удару» з американської системи M142 HIMARS і навіть було показано якісь уламки. Походження уламків ракети M142 HIMARS, показаних у репортажі російського інформаційного агентства «РІА Новини», не з'ясоване, вони могли бути привезені з будь-якого місця удару, а доказів того, що ці фрагменти було вилучено саме в Оленівці, не надано. Інститут вивчення війни у своєму звіті повідомив, що продемонстровані в російських ЗМІ наслідки пожежі не відповідають результатові удару HIMARS. Видання «Українська правда» з посиланням на власні джерела у розвідці повідомило, що в напрямку Оленівки було зафіксовано російські артилерійські удари.

18 вересня 2022 року близько 09:00 ранку знову була обстріляна колонія в Оленівці, в результаті обстрілу загинув один український полонений

11 жовтня 2022 року Україна змогла повернути тіла 62 військових, серед них — загиблі під час масової страти в Оленівці. Однак Точну кількість жертв цього злочину та список загиблих можна буде визначити лише після ідентифікації.

                    

           20 липня відзначається Міжнародний день шахів. 

Це справжнє свято як для любителів цієї гри, так і для професійних шахістів – майстрів цього спорту. В Україні 20 липня визнано Днем шахів відносно недавно, з 2011 року. З цього часу наша країна вшановує стратегів усіх рівнів, що присвятили себе цій грі, яка розвиває логіку, мислення, пам'ять.

Шахи - інтелектуальна гра, яка розвиває логічне мислення і об'єднує людей.«Шах мат!» — цей грізний вислів перською мовою, що означає дослівно «правитель помер», став назвою гри, яка
підкорила весь світ, і стала для своїх численних шанувальників справжнісіньким еталоном гнучкості та гостроти розуму, вміння мислити швидко й стратегічно.

Гра чатуранга, попередниця сучасних шахів, що зародилася в Індії, стала захопленням для багатьох поколінь, яке переросло згодом у справжнісінький спорт. Причому спорт світового масштабу. Недарма вже багато років змагання з шахів включені в офіційну програму Олімпійських ігор.

Цікаві факти про шахи
● Батьківщиною шахів вважається Індія, а вік цієї гри досягає 1400 років.
● У другій половині XI століття гра стала популярною в Європі.
Спочатку в шахи грали багатії і знатні особи.
● Спочатку ферзь міг рухатися тільки на одну клітку по діагоналі, потім на дві. Так тривало до тих пір, поки королева Іспанії Ізабелла не наказала зробити ферзя найсильнішою фігурою.
● У 1997 році вперше в історії комп'ютер обіграв чемпіона світу з шахів Гаррі Каспарова.
● Лікарі вважають, що шахи розвивають пам'ять і уважність
людини. Ця гра рекомендується для людей з хворобою Альцгеймера.
● Різні церкви світу довгий час негативно ставилися до шахів і забороняли грати священникам. Гра вважалася
антихристиянською.
● Число всіх можливих комбінацій шахової партії перевищує кількість електронів у всьому Всесвіті.

Всіх шахістів вітаємо з цим днем! Нехай кожен хід наблизить вас до перемоги, щоб у суперника не залишалося шансів, а у глядача перехоплювало подих від кожної гри! Бажаємо успіху і відмінних показників!

 

Олена Пчілка заочна зустріч

Олена Пчілка (Ольга Петрівна Косач) – яскрава постать у нашій українській культурі.

17 червня Україна відзначає 175-річчя від дня народження видатної української письменниці. Поетка, авторка прозових та драматичних творів, науковець, перекладач, фольклорист і етнограф, видавець та активна громадська діячка. Народила й виховала шестеро прекрасних дітей, двоє з яких прислужились українській літературі. З вдячністю і гордістю називала Леся Українка свою матір найкращою, найрозумнішою, найталановитішою жінкою світового рівня.

«Шанувати своє рідне», «зживатися з своїм рідним», «добре знати свою мову, пісню» – ці слова Олени Пчілки стали дороговказом для нащадків великої українки, які сьогодні вшановують її ім’я.

Олена Пчілка була відомою громадською діячкою, яка палко обстоювала національну ідею, право України на самостійність, а українців – на власну державу. Закликала жінок пройнятися вихованням своїх дітей справжніми патріотами. Один з відомих її висловів: «Діти – се наш дорогий скарб, се наша надія, се – Молода Україна».

Олена Пчілка: цікаві факти з життя матері Лесі Українки

Українська письменниця, драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка, перекладачка, етнограф, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук, мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова.

«Пчілка» означає непосидюча

Олену Пчілку згадують, в першу чергу, як матір Лесі Українки. Проте Ольга Косач з роду Драгоманових була особистістю більш різностороньою. Виросла вона у заможній родині. Батько, дрібнопомісний дворянин, здобув юридичну освіту в Петербурзі, а повернувшись додому в Гадяч, мав приватну юридичну практику, цікавився літературою й етнографією, друкував у столичних альманахах власні вірші й переклади Ламартіна і Шатобріана. Мати була дочкою повітового поміщика, принесла за собою великий посаг, загалом родина мала 340 десятин землі (понад 340 га), сад, пасіку. В сім’ї росло три сини й три дочки.

Ольга здобула початкову домашню освіту, далі навчалася в Київському пансіоні шляхетних панянок. У Києві під впливом старшого брата, Михайла Драгоманова, ввійшла до об’єднання ліберальної інтелігенції «Громада», де й познайомилася з майбутнім чоловіком, молодим адвокатом Петром Косачем. По заміжжі 19-річною переїхала у Звягель (Новоград-Волинський). Там місцеві й почали Ольгу звати Оленою, а «пчілкою» за непосидючість називав чоловік — так народилося відоме псевдо.

Вона навчила дітей української мови

Ольга Косач она була ідеальною «рольовою моделлю» для чотирьох доньок — носила фешенебельні сукні з буфами за останньою модою, обожнювала українське вбрання. З іншого, послідовно й вимогливо виховувала — і доньок, і обох синів. Не бажаючи віддавати дітей до зросійщеної школи, до певного віку вчила їх самотужки — музики, малювання, мов, викладу думок. Зрозуміло, що коли старша Леся почала складати вірші, мати стала першим цензором. Донька називала її «королевою-матір’ю» та «Її величністю» — напівіронічно. Ольга, схоже, сприймала те як належне, писала: «Не знаю, чи стали б Леся й Михайло українськими літераторами, коли б не я? Може б стали, але хутчій, що ні. Власне я завше окружала дітей такими обставинами, щоб українська мова була їм найближчою».

 Олена Пчілка з доньками і племінницями

Була активною діячкою

Жінка перекладала українською з німецької, данської, французької, польської, російської, вигадувала неологізми: завдяки Олені Пчілці, наприклад, маємо прикметники «палкий» і «променистий». 1876 року видала фундаментальну працю «Український народний орнамент»: 298 зразків вишивок, 31 таблиця візерунків, 23 візерунки для писанок.

Після 30-ти років Олена Пчілка стала відома як поетка, а в 37 вже мала першу збірку «Думки-мережанки». Тоді ж долучилася до жіночого руху. Написала феміністичні повісті «Юдіта», «Козачка Олена», «Діброва», де вивела образи освічених патріоток, а вінцем стала повість «Товаришки» — про студенток Цюрихського університету, яка вийшла 1887 року в альманасі «Перший вінок» у Станіславі.

Наприкінці 1890-х родина перебралася до Києва. Тут Олена Пчілка очолила літвідділ «Київського літературно-артистичного товариства». ЇЇ відданість промоції українського була така потужна, що 30 серпня 1903 року на відкритті пам’ятника Іванові Котляревському в Полтаві Олена Пчілка єдина з присутніх виголосила промову українською. 1906 року вона організовує й самотужки видає часопис «Рідний край», а за два роки — ще й додаток до нього, журнал для дітей «Молода Україна» (саме з нього малеча дізнавалася про Гулівера, Кицьку, яка гуляла де собі знала, та Скруджа). Робота додавала сенсів життю: у період 1903 —1913 рр. Олена Пчілка втратила старшого сина Михайла, чоловіка та старшу доньку Лесю.

Запровадила моду на вишиванки серед жінок

Олена Пчілка сміливо змінювала ошатні аристократичні сукні і пишні зачіски на народний український стрій з косою та вінком і так виходила не лише до гостей свого дому, а й в люди – у справах, на заходи, зустрічі, що в час русифікації і заборони усього українського було викликом.

Померла на рука у доньки

Саме ця донька – Ольга Косач-Кривинюк в роки війни вивезла і зберегла частину сімейного архіву за кордон. Завдячуючи цьому, ми зараз маємо змогу розглядати на вицвілих світлинах розумницю, модницю, красуню – видатну українку Олену Пчілку.

• 
  

                              

"Ми - діти твої, Україна!" патріатична хвиля

  Історія українського державотворення сягає своїми витоками Руської

середньовічної держави, центром якої був Київ.

Прийняття князем Київським Володимиром у 988 році християнства стало для

України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури,

освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності.

Саме у день вшанування пам’яті видатного державотворця Київського князя

Володимира Великого та у День Хрещення Київської Руси–України встановлено

День Української Державності. Наразі цей день вшановуємо 28 липня, але уже

наступного року з огляду на перехід Православної Церкви України і Української

Греко-Католицької церкви на новий стиль календаря, свято перенесено на 15 липня.

Відповідний законопроект внесений Президентом України, Верховна Рада

підтримала 14 липня 2023 року.

В основі концепції державних заходів до цієї дати – тяглість і спадкоємність

державотворчих традицій України від Русі до сьогодення.

День Української Державності в Україні нагадує нам про тисячолітню історію

державотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашого

державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна

існувала як незалежна, демократична держава.

Державність є уособленням шляху нації до власної держави. Ядром

державності є воля до самовизначення, історичний досвід народу, його менталітет

і правові традиції. А держава – це спосіб забезпечення і запорука цілісного

існування нації.

Ознаками успішної державності є втілене право нації на незалежність,

ефективний державний апарат і дієздатне військо, система юридичних норм,

міжнародне визнання держави та її правова ідентифікація в світі.

 Родинна криниця  "Сімейне джеререло традицій"

Родина — це гніздо, з якого,

Пташенята летять у політ,

Але до гілля якого

Вертають крізь далеч літ.

Щоб знову в гніздечку тому

Ще побувать хоча б мить,

Бо що є рідніше дому?

Тож сім’ї ваші бережіть.

8 липня в Україні відзначається День родини. Це досить молоде, але дуже шановане свято, адже воно є ще одним чудовим приводом розповісти найріднішим про свої почуття. Родина – найближчі для нас люди, які завжди прийдуть на допомогу. Саме тому це свято є настільки важливим для кожного українця.

Мати міцну й дружну родину у всі часи було і є почесним. А повага до батьків, любов до дітей – ці родинні традиції передаються українцями із покоління в покоління.

Нічого не може бути важливішим за сімейне вогнище, де можна відпочити, отримати душевну рівновагу. Із давніх часів родина для українців відігравала надзвичайну роль, це найбільша цінність у житті, джерело життєдайної енергії, надія на щасливе майбутнє.

В Україні триває другий рік повномасштабної війни… І вже досить довго члени сім’ї не бачилися одне з одним... У кожного хтось із рідних захищає та боронить нашу Україну у цій жорстокій війні, а хтось віддав своє життя за мир і спокій для своїх рідних, для усіх нас… 

За цей час українці вповні зрозуміли, що родина – це і є найдорожчий та найцінніший скарб, а бути поруч з рідними – то найбільше щастя! 

    Для чого родинам традиції та чому ваші діти мають їх знати й додержувати.

Вони бувають різні: щорічні урочистості, буденні спільні заняття, ритуали для виняткових ситуацій (наприклад, після особливо складного дня)… І всі вони об’єднують членів родини спільною діяльністю, розвивають відчуття єдності, створюють особливу атмосферу в домівці, урізноманітнюють і роблять цікавішими родинне життя та побут. А ще наявність традицій, яких додержують роками, а то й десятиліттями, дарує кожному члену родини відчуття стабільності, дає точку опори в сучасному непередбачуваному житті.

Завдяки традиціям у сім’ї й дорослі, і діти відчувають, що вони мають значення, що вони важливі й потрібні, що їх цінують і люблять. Словом, наявність традицій задовольняє нашу глибинну потребу належати до маленької спільноти.

У першій чверті кожного класу початкової школи цілий тиждень відводиться темі сімейних традицій. Дітей просять підготувати коротку розповідь про традиції їхньої родини. І завдання батьків — допомогти школярикам чітко їх сформулювати.

Які сімейні традиції бувають узагалі?

Майже у всіх родинах додержують традиції святкувати Новий рік, дні народження й дарувати одне одному подарунки. На другому місці за «впізнаваністю» — святкування релігійних свят і сімейні відвідини храму. На третьому місці за популярністю — народні традиції (піст, Масляна, 12 страв на Різдво, колядування, травневі шашлики тощо).

Однак традиції — це не тільки сімейні свята. Це, загалом, будь-яка справа, яку родина робить спільно й регулярно!
Суспільствознавці називають такі групи традицій:

• подорожі і відпочинок на природі;
• пізнавальні (читання книжок, походи в музей, кіно);
• трудові (участь у громадських толоках, збір врожаю);
• спортивні (спільна зарядка, участь у любительських змаганнях);
• моральні (допомога старших дітей молодшим, висловлення поваги до старших членів родини).

Певно, ви самі не думали, що справа, яку ви робите регулярно всією родиною, є сімейною традицією! Однак це справді так. Скажімо, у вашій великій родині заведено, що в неділю обід готують і подають жінки, а чоловіки потім прибирають зі столу, миють і витирають посуд. Це теж традиція!

Розрізняють традиції не лише за тематикою, а й за частотою події. Є щоденні (буденні) традиції. Інші бувають щотижневими, щомісячними тощо. Є також «масштабні» ритуали - з нагоди важливих подій, які трапляються раз-двічі на рік, а то й рідше).

Приклади добрих щоденних традицій:

• Спільна вечеря, за якою всі члени родини діляться всім хорошим, що з ними відбулося за день.
• Діти й дорослі разом читають книжку або дивляться фільм і обговорюють сюжет.
• Година настільних ігор, коли дорослі та діти відриваються від гаджетів, аби поспілкуватися й розслабитися за спільною грою.
• Мама, готуючи бутерброди для інших членів родини, вкладає в них підбадьорливі записки.
• Дорослі й діти разом виходять на пробіжку чи роблять зарядку.

Приклади регулярних традицій:

• Один із днів тижня неодмінно відводиться на прибирання в оселі, після якого родина замовляє піцу і відпочиває біля каміну чи переглядаючи кіно по телевізору.
• Щотижнева риболовля чи пікнік на природі.
• Раз-двічі на місяць влаштовується вечір національної кухні якогось народу світу, причому страви родина планує заздалегідь і готує сама.

Приклади «масштабних» традицій:

• Раз на два місяці батько й син ходять на рок-концерт, який ретельно вибирають разом.
• Наприкінці літа вся родина виїжджає в село допомагати дідусю чи бабусі копати картоплю, збирати яблука тощо.
• Щороку під час відпустки вся родина відправляється в одноденну подорож, яку планує один із членів родини потайки, і решта лише здогадується, куди їх везуть. Кінцевий пункт поїздки має бути сюрпризом.
• Урочисте святкування релігійних, державних чи професійних свят.
• Незвичайне святкування дня народження члена родини: сімейною виставою, вечіркою-сюрпризом, запуском у небо повітряної кульки з побажаннями.
• Ялинку вирішили прикрашати лише власноруч виготовленими іграшками, тож родина починає готуватися до цього з осені.
• У новорічну ніч дорослі створюють в оселі «сліди» Діда Мороза, аби переконати дітей, що той зазирав до кожного в кімнату, заходив у ванну, відкривав холодильник і, звісно, поклав подарунки під ялинку.
• Дорослі роблять подарунок дітям у перший день шкільного року.
• Після здачі шкільних екзаменів, сесії чи сильного стресу (скажімо, дивом уникли автомобільної аварії дорогою з роботи додому) родина «заспокоює нерви» величезною порцією морозива чи іншими ласощами, поїдання яких зазвичай суворо обмежується.

Сподіваємося, тепер ви точно не розгубитеся, коли ваш школярик звернеться з проханням розповісти про ваші сімейні традиції. Немає сумніву, їх у вас виявилося чимало.

Буває, утім, що родина з якихось причин не має зараз стійких традицій. Наприклад, це ваш другий шлюб, ви переїхали в інше місце, захворіла чи померла близька людина, що вплинуло на всю родину. Що ж — у такому разі настав час створити нові традиції!

Пригадайте «ритуали» свого дитинства, розпитайте старих родичів, врешті, придумайте щось винятково своє! Головне, щоби це сподобалося всій родині і ви за спільною згодою вирішили зробити це заняття традиційним.

До вашої уваги книжкова викладка на родинну тематику.