"Мій татусь найкращій в світі" Родинна криниця
Татові
Про маму у світі сказано багато…
Цю роль оспівувати Бог велів…
Я хочу вірш цей присвятити тату!..
Він заслужив не менше добрих слів.
Так само любить він свою дитину,
Турбується про затишок її…
На справжнім батькові тримається родина,
Таким батькам вклоняюсь до землі…
Хто дбає і про доню і про сина,
У вічність прокладає він мости.
Хороший тато — дорога людина…
Той тато, що нас виховав й зростив.
Міла Кирилюк
День батька припадає на третю неділю червня, відповідно до міжнародної традиції. Хоча в Україні це відносно нове свято, воно швидко набуває популярності як день подяки, любові та пошани до чоловіків, які виконують роль батька, опікуна або наставника. Ідея святкувати День батька виникла у США на початку ХХ століття. Перша ініціатива належала Сонорі Смарт Додд, доньці ветерана Громадянської війни, яка прагнула вшанувати батька-одинака. У 1910 році в штаті Вашингтон вперше відзначили це свято.
Офіційно День батька в США було закріплено в 1972 році. З того часу його святкують у багатьох країнах світу: Великобританії, Канаді, Франції, Нідерландах, Японії та інших.
В Україні День батька офіційно встановили у 2019 році відповідно до Указу Президента №274/2019. Головна мета — підтримати інститут відповідального батьківства та зміцнити роль чоловіка в родині. Пряма цитата Указу Володимира Зеленського: «створення сприятливих умов для зміцнення інституту сім'ї як основи суспільства та визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей».“Батько” – слово, що його вимовляємо з повагою, любов’ю та ніжністю, усвідомлюючи його відповідальну роль в сім’ї та вихованні дітей.
В українців батько завжди займав первісне місце в родині. Він був її оборонцем і заступником перед всякими негараздами. На прикладі батька, його розумних рішень, порад і прадідних звичаїв, у співпраці з матір’ю, виховувались діти.
Образ батька і матері, а також особливості взаємовідносин між ними є відправними точками побудови як образу себе, так і сімейної ієрархії і сімейних ролей.
Присутність батька в житті дітей є основою їх емоційного благополуччя. Якщо батько виявляє до дітей зацікавленість, ніжність та підтримку, це позитивно впливає на соціальну адаптацію дитини та підвищує впевненість у собі.
Зокрема, батько для сина – провідник у чоловічий світ, зразок для наслідування. Ставлення батька до доньки формує її самооцінку, допомагає пізнавати модель взаємин із протилежною статтю.
Звичайно, унікальність відносин між татом та дітьми залежить від багатьох факторів, таких як культурні та соціальні норми, особисті переконання та переваги, а також індивідуальні характеристики людей. Однак, незалежно від цих факторів, роль батька в сім’ї завжди буде важливою для дитячого розвитку та благополуччя.
Доведено, що для нормального розвитку дитини необхідно, щоб у відносинах обов’язково був присутній батько, який з самого початку виконує захисну і підтримуючу роль, оберігаючи матір і дитину від тривог і зайвого стресу, допомагаючи їй перебувати в спокійному і умиротвореному стані і тим самим забезпечуючи спокій дитині.
Напередодні Дня батька, згадаймо батька, вітчима, свекра, діда, прадіда та інших родичів – чоловіків, яких по праву можна вважати «батьками» роду. Віддамо їм належну шану і вдячність за всі труди і зусилля, що вони віддавали своїм дітям, щоб зростали гідними, чесними людьми.
А ось, і книжочки про наших найкращіх татусів!
"Татусеві книжки"«Татусева книга» - книга двох талановитих людей – Володимира Вакуденка-К., який написав динамічні та жваві віршики та присвятив їх своїм синам, та Наталки Гайди, яка створила яскраві ілюстрації. Мабуть, найперше, що впаде в око малюкам – ілюстрації – великі, барвисті й напрочуд цікаві та гарненькі. Оригінальне бачення тварин, які на сторінках збірки постають в одязі та із зачісками, ще більше зацікавить дітлахів. Бо ж хіба можна оминути такого милого слоника Славка чи равлика-школярика? І навіть щур у Наталки Гайди вийшов дуже симпатичним.
Вірші Володимира Вакуленка-К. не лише милі, а й повчальні. Кожен вірш, адресований батьком сину, вчить малюків чогось доброго. Щур та слоник навчають працьовитості, кріт – доброзичливості, коза і рибка навчають хорошої вимови і навіть чайник показує, що треба допомагати близьким у біді.
Жодне із звірят не обділене увагою:
Лиска перша модниця.
Справді, тільки подивіться –
З листя в лисоньки спідниця.
А у зайця біла шапка –
З маргариток та кульбабки.
В їжачка є рукавички
З ягідок та грушки-дички.
А ведмедику на лапки
Жабки зшили стильні тапки…
Але головними персонажами книги є татко – завжди люб’язний, розумний та веселий, та Віталік – син, допитливий і невгамовний «розмальований малюк».
Окремою тему виринає дружба. Навіть несумісні тварини, як-от кроти і страуси, товаришують («Друзі різні є усюди,/ Другом може бути всяк!»), а усі проблеми стають дрібницями, коли поруч є друг.
Усі вірші римовані, легко запам’ятовуються і є чудовими вправами для розвитку мовлення. Особливо це стосується Кізчиної скоромовки та Корчуватого віршика, написаних спеціально для цього.
Але головне – це любов, з якою тато пише своєму сину…Це одна з кращих книг про батьківство. Вона розповідає про те, як успішні, дуже зайняті чоловіки беруть активну участь у вихованні своїх дітей. У кожній з цих історій описаний індивідуальний стиль спілкування та виховання, але при цьому всіх чоловіків, про яких розповідається у книзі, об'єднує залученість у виховання дітей, захоплення їх розвитком та становленням особистості. Ця книга для тат кращих у всьому, адже вона не просто вчить бути батьком, а наочно показує, як насолоджуватися часом, проведеним з дітьми, одержувати від цього спілкування справжнє задоволення та при цьому залишатися успішним.«Книга про батька» — це не поспіхом написаний твір, а виважене рішення, на яке вона довгі роки не наважувалася, робота, над якою працювала впродовж останніх 30-ти років свого життя. «Сьогодні починаю книгу, яку неможливо писати, важко читати та поширити», — писала Софія Яблонська.
Це і своєрідна сповідь, і послання нащадкам, щоб вказати «шлях для думання чи психічного відчуття, яким не треба йти» , і свідчення великої доччиної любові.Я люблю тебе, татку
