Сонях став символом цього дня, адже саме на полях, де відбувалися бої, у серпні цвіли соняшники. Відтоді жовта квітка уособлює пам’ять і скорботу за тими, хто загинув, обороняючи Україну. У рамках всеукраїнської акції «Сонях пам’яті» українці прикріплюють квітку до одягу як знак шани полеглим Героям.
Наші захисники — це ті, хто, не вагаючись, стали на захист своєї землі, своїх рідних, свого народу. Вони не шукали слави чи багатства, а пішли в бій заради миру на нашій землі. Їхній подвиг ніколи не зітреться з пам’яті поколінь.
Книжкова викладка "Творці книг на захісті України"
Максим Кривцов – український поет та фотограф. У 2014 році пішов добровольцем на війну. Після демобілізації працював контент-менеджером Центру реадаптації та реабілітації учасників АТО та ООС «ЯРМІЗ» та у Veteran Hub. Після 24 лютого 2022 року повернувся на фронт. 7 січня 2024 року загинув на Донеччині.
Збірка «Вірші з бійниці» стала дебютною в творчості Максима Кривцова, яка вийшла у 2023 році. Ця книжка поета увійшла до списку «Найкращі українські книжки за версією ПЕН».
Крім того, поезія була надрукована поряд з іншими авторами в таких виданнях як: «Книга Love 2.0. Любов і війна», «Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну», «Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?».
(Максим Кривцов «Вірші з бійниці»).
Борис Гуменюк – український поет та письменник. Член Національної спілки письменників України. У 2014 році в складі спецбатальйону МВС України «Азов» відправився на війну. З липня того ж року став заступником командира батальйону «ОУН». Під час повномасштабної російсько-української війни брав участь в обороні Бахмута. З кінця грудня 2022 року вважається зниклим безвісти.
У творчому доробку поета є такі книги як: «Спосіб захисту», «Лук'янівка», «Острів», «Та, що прибула з неба», «Вірші з війни», «Блокпост», «100 новел про війну». Зокрема, за збірку «Вірші з війни» автор отримав літературну премію ім. В. Свідзінського.
(Зі збірки «Вірші з війни» Бориса Гуменюка)
Видавництво Віхола
Ярина Чорногуз – українська поетка, волонтерка та військова. Після чотирьох років служби в ЗСУ (ротацій у «Госпітальєрах» і служби в розвідувальній роті батальйону морської піхоти) видала книжку «Як вигинається воєнне коло».
У збірці поезій «[dasein: оборона присутності]» можна прочитати тексти Ярини Чорногуз, багато з яких вона написала під час повномасштабної російсько-української війни. Як сама зазначає авторка, в цій книзі промовлятиме її пам’ять про Скадовськ і морське узбережжя Херсонщини, Сєвєродонецьк та Маріуполь, висоти над Новоайдаром, дорогу Бахмут‒Лисичанськ і села по той бік Сіверського Дінця, річки, яка стала українським Стіксом. У 2024 році Ярина Чорногуз за збірку «[dasein: оборона присутності]» отримала спеціальну відзнаку як за твір про війну у премії «Львів — місто літератури ЮНЕСКО».
(уривок з поезії Ярини Чорногуз [надто червона пляма]).
Видавництво Старого Лева
Артур Дронь – поет та військовий. Автор збірки віршів «Гуртожиток №6». На один з його текстів український музикант Віктор Морозов написав пісню, а у лютому 2023 року рядки з його поезій процитувала премʼєр-міністерка Італії Джорджа Мелоні під час зустрічі з Президентом України Володимиром Зеленським.
У грудні вийшла друга збірка Артура Дроня «Тут ми були». У книжці вміщено 50 текстів, переважну більшість з яких він написав від серпня 2022 року до червня 2023.
Тарас Матвіїв – журналіст, громадський діяч та військовий. Загинув 10 липня 2020 року під час російського мінометного обстрілу на Луганщині. Цього ж року йому присвоїли посмертно звання «Герой України».
У творчому доробку Тараса Матвіїва є дві книжки: «Мої думки. Ритмопроза» та «Мої думки. Проза». Обидві видали батьки військового після його смерті. Вони знайшли на ноутбуці сина багато різних текстів, які він мріяв опублікувати, дізналися ж про це, коли в окремому файлі також знайшли список мрій Тараса, де першою в списку була перемога України у війні, а другою – друк своєї книжки. Тому видання вийшли у світ після смерті автора.
«Земля повна життя. З неї ми вийшли, до неї повернемось. Коли порохи виїдають очі, в черевики лізе пісок, а металеві траки стирає криця – усе нагадує нам: смерті нема – є лише повернення»,– рядки з текстів Тараса Матвіїва.
Видавництво Meridian Czernowitz
Артем Чех — український письменник та військовий. Протягом 2015-2016 років служив у Збройних силах України, а з початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну знову повернувся на війну. Автор таких книг. Як-от: «Точка нуль», «Район Д», «На великій землі».
У 2021 році вийшла друком книга «Хто ти такий?» Артема Чеха. У ній зображена історія хлопця Тимофія, який знайомиться з військовим-афганцем Феліксом та завдяки ньому пізнає себе та світ навколо. У творі оповідається про період дев’яностих в Україні. У 2021 році роман переміг в номінації «Книга року» за версією ВВС. А в 2023 році на екрани вийшов фільм «Я і Фелікс» за цим твором, режисеркою якого стала Ірина Цілик.
«Діти, такі вже дорослі, такі незалежні, але від того ще більш незахищені та вразливі. Ростуть без тат, виростають, наївні у своїй жорстокості, говорять образливі речі, йдуть із дому, повертаються, змерзлі й зголоднілі, але ні, не вибачаються, зачиняються у своїх кімнатах і похапцем проживають своє дитинство, ніби далі на них чекає щось краще», – уривок з книжки Артема Чеха «Хто ти такий?».
Видавництво Однієї Книги
Павло Вишебаба – український поет, музикант та військовий. Від початку повномасштабного вторгнення РФ до України вступив до лав 68-мої окремої єгерської бригади.
У 2022 році вийшла його збірка віршів «Тільки не пиши мені про війну». Книжку назвали від однойменного вірша, який військовий присвятив своїй доньці. Вірш став популярним в соціальних мережах, після чого його переклали понад 12 іноземними мовами.
(вірш зі збірки Павла Вишебаби).
Дивися, безкрайнєє, синєє небо,
Стоїть над землею, неначе шатро.
Воно посилає любов нескінченну
І щиро дарує надію й добро.
У цьому шатрі килими золотаві –
Із соняхів, жита, пшениці, вівса.
А десь майоріють, як крапельки неба,
Волошки блакитні. Яка ж то краса!
Тут мешкають люди привітні та чесні,
Хліб–сіллю гостей зустрічають вони.
Земля наша щедра, родюча, багата –
Усіх нагодують безмежні лани.
Хай знає весь світ про казкову країну,
Де синєє небо та жовті поля.
Хай квітне щаслива моя Україна!
Найкраща, безцінна, любима земля.
Людська природа створена так, що ми завжди прагнемо до особистої свободи й можливості самостійно визначати свою долю. Втім, це прагнення властиве не тільки окремим людям, а й цілим народам, які з різних причин бувають позбавлені власної державності. Незалежне життя України налічує лише трохи більше 30 років — незначний в історичному вимірі час. Але для наших співгромадян це ціла епоха, яку розпочав день 24 серпня 1991 року — тоді в залі українського парламенту було ухвалено Акт проголошення незалежності України. З того часу 24 серпня ми кожен рік святкуємо День Незалежності України як визначну подію, що змінила нашу національну свідомість та реалії життя.
Патріотичний акцент "Прапор миру, вірнтості і волі"
Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.
В Україні свято встановлене згідно з указом Президента Леоніда Кучми «Про День Державного прапора України» від 23 серпня 2004 року. У 2009 році Президент Віктор Ющенко вніс до Указу зміни, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.
«На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України постановляю установити в Україні День Державного Прапора України, який відзначати щорічно 23 серпня», − йдеться в Указі Президента України від 23 серпня 2004 року.
Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 роком − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами.
Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Колірна гамма прапора існує вже тисячі років. Появу жовто-синіх кольорів пов’язують з Великим переселенням народів, яке відбувалося 3000 років до н.е.
Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і блакитного кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині. А вже у 1848 році за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.
Уперше після Лютневої революції 1917 року синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.
Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 року − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.
У 1938−1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році – Української Держави.
Цікаві факти про прапор
Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року; і три сучасних революції: «на граніті» та обидва Майдани. Нині під цим стягом ведеться війна проти Росії на Донбасі та в Криму.
Серед прапорів слов’янських країн тільки український і боснійський не мають червоного кольору.
27 липня 1976 року під час футбольного матчу в Монреалі між збірними НДР і СРСР на поле у вишиванці та з прапором України в руках вибіг уболівальник Данило Мигаль та станцював гопак. Акція тривала 15 секунд, після чого втрутилась поліція. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!»
Український прапор змінив кілька кольорів, перш ніж прийти до звичного синьо-жовтого забарвлення − він був червоним, малиновим і червоно-синім. У 1918 році Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила нинішню гаму кольорів.
Китайська художниця Мао Мао у 1992 році попросила першого президента України Леоніда Кравчука поміняти розташування кольорів на прапорі. Таке поєднання, на думку Мао, символізувало біди для держави.
У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищого вулкана світу − Охос-дель-Саладо в Андах. Його висота − 6872 метри.
За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.
Уперше синьо-жовтий прапор підняли над Верховною Радою 4 вересня 1991 року.
У 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на висоті 6872 метри на вершині Охос-дель-Саладо в Андах, найвищого вулкана у світі.
Під час захисту Донецького аеропорту воїни-«кіборги», попри постійні обстріли, знов і знов вивішували прапор над будівлями. Синьо-жовтий стяг увесь цей час майорів навіть над диспетчерською вежею, аж поки ворог її не знищив. Нині двічі на рік цей стяг із Донецького летовища підіймають над військовою частиною у Кропивницькому.
Раймонд Дуглас Бредбері - метр фантастики, один із найкращих письменників-фантастів та засновник багатьох традицій жанру народився 22 серпня 1920 року. Місце народження Бредбері - місто Уокіган штату Іллінойс, США. Батьком письменника був потомок англічан-першопоселенців, а мати - шведка за походженням.
У 1934 році родина Бредбері обрала для життя місто Лос-Анджелес, а вже у 12 років Рей Бредбері вирішив, що стане письменником. Хоча дитинство та юність письменника пройшли у часи Великої депресії, а грошей на навчання в університеті у родини не було, він ніколи не полишав думки стати літературним професіоналом.
Перший великий твір Бредбері “Марсіанські хроніки” світ побачив у 1950 році. Цікаво, що повість “451℉” вийшла у перших номерах журналу Playboy, а до виходу в світ письменник жив за рахунок власної дружини.
Хоча й письменника вважають фантастом, насправді його творчість є позажанровою, а істинно фантастичних творів на його рахунку не так багато. Оповідання - найбільш значна частина його літературного надбання. Саме у таких творах Бредбері висловив все, за що його стали любити читачі. Вершини майстерності Рей Бредбері набув саме в оповіданнях та невеликих за обсягами літературних творах.
Помер відомий письменник 5 червня 2012 року у Лос-Анджелесі. На думку критиків, Бредбері - унікальне явище американської літератури. За його внесок до жанру фантастики у 1985 році він став лауреатом премії “Гросмейстер фантастики” за заслуги перед жанром.
Цікаві факти з життя Рея Бредбері
Добірка цитат від Рея Бредбері:
До Ґая приходить усвідомлення — все, що він знав і робив, насправді є повною нісенітницею. Чоловік розмірковує про щастя, почуття, спілкування й заборону книг. Він починає таємне дослідження, хоч це й може призвести до смертельної небезпеки. Адже у цьому світі навіть найближчі люди можуть стати ворогами, якщо помітять у комусь ознаки інакомислення.
«451 градус за Фаренгейтом» Рея Бредбері входить у перелік антиутопічних романів, який певною мірою є пророчим. Для створення поетично-образної прози письменник застосовує символи, порівняння, метафори — навіть назва книги є температурою, за якої папір загорається. Є також посилання на тексти з класики, міфології та релігії, щоб наголошувати на безперервності людської культури. Активні дії перемежовуються у внутрішні монологи головного героя, особливо з тієї частини, де він починає заглиблюватися у сумніви щодо свого життя та системи.
У романі автор засуджує цензуру, культуру бездумного споживання й відсутність критичного мислення. Важливою темою книги є дослідження авторитаризму як механізму управління державою. Історія показує, що обмеження свободи й сліпа покірність народу призводить до занепаду країни, адже люди не мають можливості розвивати свої ідеї. Письменник підкреслює, що прагнення до знань та індивідуальність є невіддільною частиною успішної держави. Також Бредбері торкається питання впливу особистості, адже навіть одна людина може спричинити визначальні зміни й стати натхненням для інших. Роман може сподобатися читачам, які люблять класичні твори та антиутопії, де розкриваються важливі теми та підіймаються глибокі філософські питання.
Рекомендуємо купити книгу Рея Бредбері «Усмішка» усім читачам, які цінують лаконічність та підсилюючі деталі. Ви будете у захваті від того, як вміло автор пробудовує деталі сюжету та створює неймовірну атмосферу іншого світу, у якому панують інші
"Дослідник і співець її величності природи"
14 серпня виповнюється 165 років від дня народження Ернеста Сетона-Томпсона (1860-1946), канадського прозаїка шотландського походження.
Сетон-Томпсон вважається піонером сучасної школи письменників реалістичної літератури про тварин. До прози пана Ернеста, тварин, особливо диких, в літературі дуже часто представляли жорстокими істотами. Але саме йому вдалося показати, що всі тварини, навіть дикі і небезпечні, мають співчуття і індивідуальні якості, притаманні тільки їм.
Ернест Сетон-Томпсон народився 14 серпня 1860 року. Незважаючи на те, що народився він у Великобританії, а помер в США, Ернест Сетон-Томпсон вважається канадським автором, оскільки у 1866 році його сім'я емігрувала до Канади. Більшу частину свого дитинства він провів в місті Торонто провінції Онтаріо. Його батько був жорстокою людиною, тому з ранніх років хлопчик тікав від нападок батька в лісові хащі неподалік, де спостерігав поведінку тварин і навчався зображати їх в малюнках.
В Україні вперше було надруковано збірку оповідань Сетон-Томпсона у 1917 році. Книги письменника про тварин мали і мають небувалий успіх у юних та дорослих читачів.
