Поетична сторінка "Нескорені. Незламні. Незабуті"

Це не єдиний день у році, коли ми згадуємо, віддаємо шану, розповідаємо про тих, хто віддав життя, щоб відстояти Україну, її державність, незалежність і соборність. Але це особливий день, нагода для всіх у суспільстві разом зосередитися на пам’яті, шані і вдячності.

Цей День пам’яті держава започаткувала в 2019 році. Саме 29 серпня, бо з цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво – традиційно для себе – порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав через соняшникові поля. Тому традиційним символом пам’ятного дня 29 серпня став соняшник. 

За даними Книги пам’яті полеглих за Україну, з 2014-го, станом на 1 грудня 2021 року загинули 4490 українських воїнів.

Повномасштабне вторгнення Росії 24 лютого 2022-го відкрило нову сторінку героїзму, стійкості та, на жаль, втрат. Головнокомандувач Збройних сил України Валерій Залужний повідомив, що з моменту повномасштабного нападу на серпень 2022 року «у війні проти російських загарбників загинули майже 9 тисяч українських героїв».

Цього року, поки триває війна до перемоги, ми не можемо ані знати точну кількість, ані назвати всіх поіменно, ані розповісти всі історії. Але ми впевнені, що українське суспільство докладе всіх зусиль, щоб наші загиблі герої були в нашій пам’яті не абстрактною цифрою. Щоб вони отримали максимальну шану, якої тільки заслуговують ті, хто віддав життя за свою країну. Щоб наша пам’ять про них була живою.

Наприкінці травня 2022 року Верховна Рада України ухвалила рішення про створення Національного військового меморіального кладовища, на якому з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Це – світова практика вшанування воїнів, які віддали життя за свою країну. Такі кладовища є в США, Канаді, Франції, Польщі та інших країнах. А за рік до цього, в липні 2021-го, на державному рівні був прийнятий військовий поховальний ритуал. Знову ж таки, щоб у момент поховання віддати належні почесті загиблому (померлому) захисникові чи захисниці, щоб всі розуміли, що ховають не пересічну людину, а того / ту, завдяки кому існує держава Україна. 

Після перемоги ми віднайдемо свої традиції пам’яті про загиблих воїнів. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці. У нас уже є місця пам’яті та меморіальні дошки у публічному просторі. Але після остаточної перемоги в країні повинні постати особливі місця, з проникливою архітектурою і людяними меморіальним практиками, які свідчитимуть, що ми шануємо і дякуємо.

Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.

 Лист сина України

Привіт, моя матусю мила,
Я змерз в окопі, та я не скорюсь,
Я відчуваю за спиною крила,
Ти знаєш я нічого не боюсь…

Учора, як ревіли злісно гради,
Я відчував як сильно плачеш ти,
Не бійся, ми не кинем тебе мамо,
Ми переможемо, дійдемо до мети!

Бо ми нескорені , ми нездоланні,
Ми не впадем матусю, на коліна,
Скінчиться бій і завтра на світанні,
У лузі знов цвістиме кущ калини…

Ми не покинемо тебе єдину,
Бо любимо тебе понад усе,
Будеш щаслива, моя рідна Україно,
Я обіймаю серденьком тебе!
14.09.2017р  Галина Британ

Мамине серце

В обіймах світанку, омите росою,
Заквітчане сонцем, заросле травою,
Видніється поле, на ньому хатина,
В хатинці матуся колише дитину…

Колише співаючи: «Спи милий сину,
Хай буде твій сон чарівний і щасливий…»
Співає матуся, і сльози ковтає,
Бо долю синочка свого уже знає.

І бачить – він виросте сильним, сміливим,
Боротись піде за свою Україну,
І там у вогні у пекельнім котлі
Лежатиме він на холодній землі.

Брати рятуватимуть свого солдата,
Та смерть не захоче від нього тікати,
І він полетить в небеса до Ісуса,
І тільки у сні ще прийде до матусі.

І скаже : «Не плач моя рідна, не плач,
Я поруч з тобою, за сльози пробач…
Матуся – то зболена наша країна,
Що плаче й горює за кожного сина,

Вона усе знала, коли колихала,
Коли ще маленьким для нього співала…
30.01.2017
  Британ Галина Ярославівна

НЕСТЕРПНА БІЛЬ...

....Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Майдан героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них всі мають пам’ятати....
 

Ліна Костенко

Болить мені …Ти знаєш як болить?
Болить біда, що зараз в Україні.
Ця рана душу втомлену ятрить,
І сліз не можу втримати я нині…

Війна… Неоголошена ніким,
Вбиває і калічить українців.
І це наш брат? Та і чи був він ним?
Щоб убивати нас прислав чужинців.

Цей маразматик воювати звик.
Бо ж не своїх дітей кидає в пекло.
За хворий мозок, за імперський бздик,
Життя вже не одне навіки смеркло.

Болить мені…Ти знаєш як болить.
Ця рана не дає мені спокою.
І ця неоголошена війна,
Розв’язана «братерською» рукою…

27 серпня 1856 року народився письменник, публіцист, перекладач і громадський діяч Іван Франко. Що ми знаємо про нього? Що його називають "українським каменярем", що він написав "Захара Беркута", а його "Вічного революціонера" цитують люди у всьому світі. Але цих фактів недостатньо, тому на честь дня народження Франка Суспільне зібрало ще 13 фактів про життя генія українського слова.

1. Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в присілку Війтова гора села Нагуєвичі (нині це Дрогобицький район Львівської області) в родині заможного сільського коваля. У 1865 році, коли Івану було дев’ять, батько помер. Мати одружилася вдруге, втім, сама віддала Богу душу в 1872 році. Попри те, що ріс молодий Франко сиротою, він ще у 1864-му почав здобувати ґрунтовну освіту.

2. Навчаючись у Дрогобицькій гімназії імені Франца-Йосифа, Франко виявляв феноменальні розумові здібності: міг дослівно цитувати годинну лекцію вчителя, знав напам’ять усього "Кобзаря", багато читав і займався перекладами творів античних авторів, зокрема Софокла та Евріпіда. Тоді ж почав комплектувати власну бібліотеку, яка налічувала майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. Усього його бібліотека налічувала 12 тисяч примірників.

3. У 1875 році Франко отримав стипендію і восени вступив на філологічний факультет Львівського університету. Брав участь у діяльності студентського громадсько-культурного товариства "Академический кружок", був його бібліотекарем. З 1874 року друкував перші твори у виданні "кружка" – журналі "Друг", а через 2 роки увійшов до складу його редакційного комітету.

4. Під впливом трьох листів Михайла Драгоманова до редакції "Друга" Франко перейшов на радикально зорієнтовані світоглядні позиції. За відносини з цим українським публіцистом, якого галицька поліція вважала головою таємної міжнародної соціалістичної організації, був у липні 1877 року вперше заарештований. Після 7-місячного судового процесу Франка засудили ще на 6 тижнів ув’язнення.

5. Попри короткий термін покарання, його наслідки для Франка були жахливими. По-перше, людина з судимістю не могла стати вчителем, тож мета навчання в Університеті стала неясною. По-друге, перебуваючи в ув'язненні, Франко сильно застудився – пізніше ця хвороба перейшла в хронічну форму та переслідувала його протягом усього життя. По-третє, священник Михайло Рошкевич (батько Ольги Рошкевич, нареченої Франка) відмовив Івану у сватанні та заборонив дочці бачитися й листуватися зі "злочинцем".

6. 4 березня 1880 року заарештований в Коломиї – знову за підозрою у соціалістичній агітації. Три місяці він перебував під вартою до суду, поки його не визнали необґрунтованим. 13 червня 1880 року Франка відправили під конвоєм з Коломиї у Нагуєвичі. Враження від цього ув'язнення лягли в основу оповідання "На дні".

7. Утретє поліція згадала про "соціалістичного агітатора" Франка у зв'язку з приїздом до Львова групи київських українців. 17 серпня 1889 року його заарештували у Львові – слідчі намагались пов'язати соціалізм зі шпигунством на користь Росії. 16 листопада 1889 року був звільнений за відсутністю доказів. Цього разу переживання Франка знайшли відображення в поетичному циклі "Тюремні сонети".

8. У творчій діяльності письменник використовував близько сотні псевдонімів і криптонімів: Руслан, Невідомий, Іван Живий, Не-Теофраст, Один з молодіжи, Один з русинів міста Львова, Non severus, Vivus та багато інших. Найвідоміший і найпопулярніший з них – Мирон (у численних варіантах написання). Проте першим у цьому довгому списку псевдонімів було загадкове ім’я Джеджалик. Саме Джеджалик, а не Франко, здобув першу славу серед галицької освіченої молоді і навіть став у Львові, за власними словами, "якимсь куріозом або знаменитостію".

9. Попри серйозність як літератора, Франко дуже полюбляв ганяти на велосипеді (хоча свого так ніколи й не придбав), збирати гриби та ходити на рибалку. Вудкою письменник не користувався, бо полюбляв сітки, які плів власноруч. Ба більше, рибу він міг ловити навіть голими руками.

10. Ще Франко відомий своєю любов’ю до вишиванки, яку вдягав і в будні, і на свята, тим самим ставши зачинателем нової моди – адже поєднав сорочку з українським орнаментом із європейським костюмом. За іронією долі, Франко, який так любив носити вишиванки впродовж усього життя, похований був у чужій сорочці, адже в той момент під рукою не знайшлося "ні однієї порядної".

11. Франко був претендентом на здобуття Нобелівської премії з літератури – його кандидатуру запропонував професор та доктор філософії з Відня Йосип Застирець. Відомо про дві причини, чому Іван Франко так і не став лауреатом. Перша – що лист від Застирця прийшов надто пізно, коли список номінантів уже був затверджений. Друга – смерть Івана Франка (за правилами Нобелівського комітету премія вручається тільки живим претендентам).

12. Стан здоров’я Франка значно погіршився в 1908 році, але письменник продовжував працювати до кінця свого життя. Він писав: "протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю". Помер Іван Франко 28 травня 1916 року у Львові, де був похований на Личаківському кладовищі.

13. Смерть Франка позначилася конфліктом з духовенством. Ольга Роздольська у спогадах писала: "Громада бажала справити покійному парадний похорон з більшим числом священників. Та швидко виявилося, що про це і мови не може бути, бо ж покійний був "явним ворогом духовенства". Атеїзм був головним стовпом його світогляду. Коли Франко умирав, піп Теодозій Галущинський умовляв його помиритися з Господом і з церквою, та отримав відповідь: "А що на те сказала б молодіж, котру я ціле життя вчив не вірити в бога?".

Найвідоміші твори Івана Франка

Франко – автор близько 6000 творів, серед яких 10 поетичних збірок, 1 збірка поем (усього їх 50), 10 творів великої прози і близько 100 малої, понад 3000 публіцистичних статей. Ось найвідоміші з них:

"Захар Беркут" (1883) – історична повість про боротьбу давніх карпатських общин проти нашестя монголів;

"Лис Микита" (1890) – найвідоміша казка Франка про життя лісових звірів.

"Украдене щастя" (1893) – трагічна притча про те, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш, так само як не можна зло подолати злом;

"Перехресні стежки" (1900) – шедевр світової літератури, повість про складні відносини народу та інтелігенції Західної України;

Поема "Мойсей" (1905) – філософський твір про взаємини вождя і народу в процесі пошуку "землі обітованої", поема про майбутнє української нації;

"Іван Вишенський" (1900) – поема, написана у 1900 році, яка розповідає про завершення життєвого шляху Івана Вишенського.

 

Виставка -привітання "Незалежній Україні - слава нині і вовік!"    

Україно моя незалежна!

Ти як поле квітуче, безмежна.

Волошкове блакитне роздолля

Й твоя пісня про щастя і волю.

Захистила свободу і віру.

Ти незламна на стику епох.

І щасливий, хто в тебе повірив,

Бо з тобою Господь сам і Бог.

Ми черпаємо силу в єднанні,

Гордимось, свято віримо в те,

Що у світу здобудеш визнання.

Україна моя розцвіте!

Людська природа створена так, що ми завжди прагнемо до особистої свободи й можливості самостійно визначати свою долю. Втім, це прагнення властиве не тільки окремим людям, а й цілим народам, які з різних причин бувають позбавлені власної державності. Незалежне життя України налічує лише трохи більше 30 років — незначний в історичному вимірі час. Але для наших співгромадян це ціла епоха, яку розпочав день 24 серпня 1991 року — тоді в залі українського парламенту було ухвалено Акт проголошення незалежності України. З того часу 24 серпня ми кожен рік святкуємо День Незалежності України як визначну подію, що змінила нашу національну свідомість та реалії життя. 

Топ-10 цікавих фактів про незалежність України

1. 16 липня 1991 року вперше святкували День Незалежності України, пізніше дату перенесли на 24 серпня.
2. На Всеукраїнському референдумі народ ухвалив рішення про проголошення незалежності української держави. На аркуші був лише одне запитання: «Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?» Понад 90% українців з усіх областей відповіли згодою.
3. 23 серпня 1991 року вранці була написана чернетка Акту проголошення незалежності України. Акт написали Леонтій Сандуляк та Левко Лук’яненко у звичайному шкільному зошиті.
4. 24 серпня 1991 року на надзвичайному позачерговому засіданні ВР УРСР 346 депутатів проголосували за незалежність України.
5. Після завершення позачергового засідання біля трибуни Верховної Ради опозиціонери виконали гімн Українських Січових стрільців. Пісню також підхопили люди, що мітингували на вулиці.
6. В’ячеслав Чорновіл запропонував занести до зали ВР синьо-жовтий прапор, з яким українці стояли на барикадах біля російського Білого дому. Потім прапор підняли над куполом парламенту.
7. 28 січня 1992 року Державний прапор України було офіційно затверджено як державний символ незалежності.
8. Перший військовий парад, що був присвячений Дню Незалежності України, провели 24 серпня 1994 року.
9. Польща стала першою державою у світі, яка визнала незалежність України.
10. Національну валюту України було введено в обіг 2 вересня 1996 року.

Цікаві факти про Україну

• Україна є найбільшою державою за своєю площею у Східній Європі.
• На території українських земель діяв перший вищий навчальний заклад у Східній Європі – Острозька академія, яка була заснована князем Острозьким Костянтином-Василем у 1576 році.
• Однією з найдавніших конституцій у Європі є Українська Конституція Пилипа Орлика, яку було проголошено 1710 року. Зараз оригінал першої сторінки Конституції зберігається в Національному архіві Швеції.
• 1934-го на конкурсі краси мов у Парижі українську мову було визнано найкращою, наймилозвучнішою та найбагатшою у світі. Вона посіла друге місце після італійської.
• Українці – найспівучіша нація у світі, яка створила близько 200 тисяч народних пісень. Більше жодна нація світу не має такої кількості пісень. В ЮНЕСКО зібрано дивовижну колекцію українського фольклору та пісень народів світу. В українському фонді налічується 15,5 тисячі народних пісень, друге місце посідає Італія, яка має 6 тисяч народних пісень.
• 
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Патріотична хвиля  "Прапор -символ незалежності та волі"

Синьо-жовтий прапор для українців − це символ свободи і боротьби за незалежність.

В Україні свято встановлене згідно з указом Президента Леоніда Кучми «Про День Державного прапора України» від 23 серпня 2004 року. У 2009 році Президент Віктор Ющенко вніс до Указу зміни, заснувавши щорічну офіційну церемонію підняття прапора 23 серпня по всій Україні.

У статті 20 Конституції України вказано, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України. Державний Прапор України − стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів.

«На вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки незалежної України та з метою виховання поваги громадян до державних символів України постановляю установити в Україні День Державного Прапора України, який відзначати щорічно 23 серпня», − йдеться в Указі Президента України від 23 серпня 2004 року.

Перша історична згадка про поєднання жовтого і синього кольорів датується 1256 роком − днем заснування Львова. На гербі міста поєдналися жовтий лев на голубому тлі. У запорожців також зустрічалися сині прапори із золотими орнаментами.

Найдавніші українські прапорні полотнища були трикутно-клинової форми. Колірна гамма прапора існує вже тисячі років. Появу  жовто-синіх кольорів пов’язують з Великим переселенням народів, яке відбувалося 3000 років до н.е.

Перша спроба утворити прямокутний прапор з жовтого і блакитного кольорів була зроблена Головною Руською радою на Галичині. А вже у 1848 році за ініціативою Ради на міській ратуші Львова вперше був піднятий жовто-блакитний прапор.

Уперше після Лютневої революції 1917 року синьо-жовті прапори з’явилися у Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено про організацію Центральної Ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.

Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора як нашого національного символу відбулося 22 березня 1918 року − Центральна Рада ухвалила Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як прапор Української Народної Республіки.

У 1938−1939 роках синьо-жовтий стяг був прапором Карпатської України, у 1941 році – Української Держави.

Цікаві факти про прапор

Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року; і три сучасних революції: «на граніті» та обидва Майдани. Нині під цим стягом ведеться війна проти Росії на Донбасі та в Криму.

Серед прапорів слов’янських країн тільки український і боснійський не мають червоного кольору.

27 липня 1976 року під час футбольного матчу в Монреалі між збірними НДР і СРСР на поле у вишиванці та з прапором України в руках вибіг уболівальник Данило Мигаль та станцював гопак. Акція тривала 15 секунд, після чого втрутилась поліція. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!»

Український прапор змінив кілька кольорів, перш ніж прийти до звичного синьо-жовтого забарвлення − він був червоним, малиновим і червоно-синім. У 1918 році Центральна Рада на чолі з Грушевським затвердила нинішню гаму кольорів.

Китайська художниця Мао Мао у 1992 році попросила першого президента України Леоніда Кравчука поміняти розташування кольорів на прапорі. Таке поєднання, на думку Мао, символізувало біди для держави.

У 2016 році українські альпіністи встановили наш прапор на вершині найвищого вулкана світу − Охос-дель-Саладо в Андах. Його висота − 6872 метри.

За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий – колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний – усе земне.

Уперше синьо-жовтий прапор підняли над Верховною Радою 4 вересня 1991 року.

У 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на висоті 6872 метри на вершині Охос-дель-Саладо в Андах, найвищого вулкана у світі.

Під час захисту Донецького аеропорту воїни-«кіборги», попри постійні обстріли, знов і знов вивішували прапор над будівлями. Синьо-жовтий стяг увесь цей час майорів навіть над диспетчерською вежею, аж поки ворог її не знищив. Нині двічі на рік цей стяг із Донецького летовища підіймають над військовою частиною у Кропивницькому.

Чому так важливо читати дитині перед сном?

Всебічний розвиток дитини в ранньому дитинстві – запорука його успішного майбутнього. Важливу роль у розвитку людини будь-якого віку грає читання книг, адже завдяки ним ми пізнаємо світ, вчимося новому, вдосконалюємося.

Коли дитина ще зовсім крихітна, то місія читання книг лягає на плечі батьків. Важливу роль в цьому процесі відіграє саме читання дітям книг на ніч.

Щоб дитина і книга супроводжувати один одного протягом усього життя, необхідно прищеплювати любов до книги з раннього дитинства. Купуйте дитині книги, читайте їй віршики, казки.

Часто батьки скаржаться на те, що їхня дитина не любить читати книги, забуваючи при цьому, що любов до читання можна і потрібно прищеплювати. Читання дітям книг на ніч – ефективний спосіб формування любові до книг в майбутньому.

Навіщо читати дітям книги на ніч?

Мамин голос, ніжний і рідний, супроводжує дитину з самого зародження його життя. Після припинення грудного вигодовування і тоді, коли колискова перестає бути актуальною, багато батьків забувають про збереження тісного емоційного зв’язку між ними і дитиною. Мамин голос часто починає замінювати перегляд мультфільмів на ніч. Активний життєвий ритм і реалії сучасного життя віддаляють один від одного батьків і їх дітей. Саме тому мудрі батьки мають цінувати спілкування з малюком, що зміцнює взаємозв’язок і стосунки з дитиною.

Ось тут і приходить на допомогу читання дітям книг на ніч. Чому саме на ніч? Можна виділити кілька причин такого вдало обраного часу доби для читання:

• Час перед сном – той період, коли всі вже звільнилися від денних турбот. Це чудовий час для створення атмосфери довіри між батьками і дитиною, це своєрідний сімейний ритуал, присвячений спільній справі, спілкуванню, взаємному прояву любові.
• Читання дітям на ніч – це продовження колискової, яка виконувала місію заколисуванння, але з віком перейшла на іншу, вищу, сходинку.
• Завдяки читаню книг на ніч батьками дитина краще засинає і має гарні сни через отримані позитивні емоції.
• Читання малюкові у ранньому віці – це чудовий засіб формування психіки і сприйняття навколишнього світу малюком. Читання історій, обговорення дій і вчинків дійових осіб, а також фантазування продовжень історій сприяють всебічному розвитку інтелекту дитини.

Книжки надобраніч

 

З перших років життя дітей привчають до читання книг. Нумо дізнаймось, чому ж це настільки важливо та для чого потрібно.

Більшість дітей надзвичайно полюбляє, коли їм на ніч читають книги. Цікаві історії сприяють веселому та цікавому проведенню часу. Проте, деяким батькам важко виділити час для прочитання книжок своїм чадам. Попри це, його все ж таки варто віднайти. Чому? Дізнаваймося далі.

Читаємо книги на ніч: сім причин на це

Існує дуже багато причин того, чому дітям важливо читати захопливі історії на ніч. Розглянемо основні з них:

1. Постійне спілкування дитини з книгою подарує любов на все життя до письмового слова. Крім того, ні для кого не секрет, що діти копіюють своїх батьків. Тому, можна очікувати, що дитина полюбить книги, якщо бачитиме, що в її родині їх із задоволенням читають.
2. Книга зміцнює зв’язок «батьки-дитина». Читання викликає почуття близькості, що робить міцним зв’язок між батьками та дітьми. Це справжній подарунок для зайнятих батьків, які відчувають докори сумління, тому що вони не проводять достатньо часу з улюбленою дитиною. Читання ж перед сном дозволяє присвятити себе повністю дитині, без перерви на мобільний телефон і телевізор.
3. Читання збагачує дитячий словниковий запас. Протягом всієї книги можуть зустрічатися слова, які зазвичай не використовуються в повсякденній мові, тому вони доповнюють словниковий запас дитини.
4. Поява цікавості, яка активно стимулює бажання вчитися. Чим цікавіші діти, тим більше вони хочуть вчитися, і розгадувати загадковий світ, який приховують книги. Адже книги чудово збуджують уяву та бажання проникнути глибше, відкриваючи для себе щось нове.
5. Книга допомагає навчати дітей на власному прикладі. Діти можуть винести уроки навіть з чарівних казок. Дитина навчиться відрізняти хороше від поганого, що потім перейде в таємниці людських відносин.
6. Під час читання цікавої книги зростає концентрація уваги, і дитина вчиться слухати, що говорить інший. Щоб поринути в розповідь, дитина максимально зосереджена та уважно прислуховується до кожного слова оповідача. Це покращує її концентрацію.
7. Читання розвиває пам’ять і творчі здібності. Намагаючись зрозуміти історію, діти «зберігають» у своєму мозку багато даних. Таким чином, покращується пам’ять. Водночас у дитини прокидається фантазія і вона стає більш творчою.

Читайте дітям, отримуючи від цього не лише задоволення, але й надзвичайну користь