Патріотичний онлайн-інформ "Крути: бій за майбутне" 

29 січня в Україні відзначають пам'ять героїв Крут - українських студентів, які ціною власного життя зупинили більшовицький наступ на Київ у 1918 році.

КРУТИ

Земля дрижала. Схід в огнях жеврів.
Сурміли сурми. Гримали гармати…
А в їх очах вогнистих і завзятих
Горів святий благословенний гнів.

Ішли, де білість сніжних полів,
Де смерть взялася з вітром танцювати;
Свистіли кулі… Рвалися гранати…
— і постаті майнули в вир вогнів.

І прогоріло… Порохом зайшло…
Могилок триста заросло травою.
А ти, як все, усміхнене село
Сниш сині сни в солодкому спокою.

Андрій Гарасевич

29 січня Україна відзначає День пам’яті Героїв Крут. Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності молодих хлопців, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист української держави та зупинили нападника.

Бій під Крутами - історія 

У кінці грудня 1917-го уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків дратувало проголошення Україною самостійності, тож Москва створила у Харкові окремий "український червоний уряд", який і оголосив війну незалежній частині держави.

Наступ більшовиків українське військове командування очікувало з полтавського напрямку - саме туди скерували свіжі та найбоєздатніші підрозділи. Але наступ почався з іншого боку. У грудні 1917-го станцію Бахмач на Чернігівщині - важливий залізничний вузол на кордоні УНР і Росії - охороняв загін Першої української військової школи ім. Б. Хмельницького. На початку 1918 року до них надійшло підкріплення з Києва - 1-ша сотня Куреня студентів Січових Стрільців. Це були студенти Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), гімназисти старших класів. Вони зайняли оборону біля станції Крути  - між Ніжином і Бахмачем, за 130 км від Києва.

Вранці 29 січня 1918 року розпочався наступ більшовиків на станцію Крути. За різними даними їх було від 4 до 6-7 тисяч. З українського боку в бою під Крутами брали участь 300-600 бійців. Бій тривав кілька годин: були відбиті декілька атак, бойові втрати більшовиків складали до 300 убитих, а ще поранені, полонені.

Аби уникнути оточення, українським військам віддали наказ відійти. Тоді, відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення. Взвод у сутінках втратив орієнтир і вийшов на станцію Крути, яку вже зайняли червоноармійці. Близько 30 юнаків взяли у полон, катували, а потім стратили.

Бій під Крутами - цікаві факти та значення

У бою під Крутами українські війська виконали наказ командування - наступ більшовиків було зупинено. Наші війська організовано відступили, руйнуючи за собою колії й мости. А Симон Петлюра мав час придушити повстання більшовиків, яке тоді ж розпочалося на заводі "Арсенал".

Саме цими днями тривали переговори між УНР і країнами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною та Болгарією). Важливо було, аби на той момент українська столиця перебувала під контролем Центральної Ради - затримка більшовиків під Крутами дозволила це зробити.

9 лютого 1918 року був підписаний Берестейський мирний договір - УНР була визнана як самостійна держава, а її армія отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками.

джерело https://www.unian.ua/lite/holidays/den-pam-yati-gerojiv-krut-data-istoriya-znachennya-12125199.html

Тренінги з єлементами АРТ-терапії

     Проблема захисту ментального здоров’я надзвичайно загострилася з початком повномасштабної війни. Дбати про своє ментальне (або психічне) здоров’я – така ж базова необхідність кожної людини, як і дбати про здоров’я фізичне, тому що саме психічне здоров’я дозволяє повноцінно жити, реалізувати свій власний потенціал та справлятися із життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти.

Тривалий стрес виснажує нас і на фізіологічному, і на емоційному рівнях. Ми чутливіше та гостріше реагуємо на подразники, збільшується тривожність, рівень страху; ми постійно сконцентровані та в очікуванні чогось, а це виснажує організм; ми стаємо апатичними, депресивнішими, менш терпимими, менш емпатичними, гірше регулюємо свою поведінку.

Саме з метою покрашення ментального здоров`я та психологічного развантаження, спільно з мобільною командою (психолог та соц. педагог ГО «Аваліст») у партнерстві з CARE Ukraine  у рамках проекту «Негайне гендерно-чутливе реагування на надзвичайні ситуації та захист постраждалого населення від конфлікту на сході України для збереження життя» з 22.01.2024 по 25.01.2024 проходять тренінги з елементами АРТ-терапії для дорослоі групи.  

 Завдяки методам арт-терапії учасники тренінгу вчаться турбуватися про своє ментальне здоров’я та висловлювати свої емоції, позбавляються стресу та тривоги.

 

Історичний екскурс "Соборність рідної землі - основа нації, народу!"

Лунає пісня солов'їна
І вітер віє степовий.
Моя соборна Україна
Знов зустрічає день новий.
Послухай, брате-українцю,
Хоч історично склалось так,
Що територія різниться,
Одна земля у нас, однак.
Ми з вами – це одне єдине,
Ми – це родина: ти і я.
Дві сторони у України,
Та Україна в нас одна.
А ми усі сини і дочки,
Неначе в морі кораблі,
Розкидані по всіх куточках
Всеукраїнської землі.
А наша єдність нездоланна,
Бо в нас тече козацька кров.
За скільки літ нас не здолали,
А отже вистоїмо знов.
Яка ж вдалась сьогодні днина!
Що хочеться співать пісень
Моя соборна Україна
Знов зустрічає новий день.

22 січня в Україні відзначають День соборності. У цей день у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.

Ідея соборності завжди була наріжною й актуальною для українців. Від другої половини ХІХ століття українська політична єдність стала одним із провідних мотивів декларацій та діяльності національного руху по обидва боки від Збруча. Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі та основоположна подія для українського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.

Національна єдність є не тільки базовою цінністю громадян країни, а й обов’язковою передумовою успішного спротиву зовнішній агресії. Сьогодні Україна продовжує боротьбу за незалежність і соборність. Тому соборність залишається на порядку денному національних завдань. Цілісна Україна – це повернення окупованих Криму і окремих районів Донеччини та Луганщини.

Цікаві факти про День Соборності України

• Вперше День Соборності на державному офіційно відсвяткували 22 січня 1939 року в столиці Карпатської України м. Хусті. Це була найбільш масова демонстрація українців за 20 років перебування краю у складі Чехословаччини, адже зібралося понад 30 тисяч людей.
• Хоч і свято було утвердженим, однак у радянські часи його вважали контрреволюційним, тому повністю ігнорували та намагались стерти з пам'яті та свідомості українців.
• В сучасній країні День Соборності вперше провели на державному рівні аж у 1999 році.
• Головною традицією та символом Дня Соборності є "живий ланцюг". Вперше такий з'явився ще у 1990, коли більш як мільйон українців взялись за руки та з'єднали Київ та Львів.

Із джерела   https://maximum.fm/novini_t2  

     

 

18 січня в усьому світі відзначають День тлумачного словника.

Тлумачний словник – це словник, куди мають потрапляти усі-усі слова мови і там можна переглянути їх значення! 

Тлумачний словник — словник, що подає лексико-фразеологічний склад мови з поясненням значення, граматичних та стилістичних особливостей уживання реєстрових одиниць.

До тлумачних словників іноді вносять також такі менш обов'язкові лексикографічні параметри, як вимова, правопис словоформ, етимологія, перша писемна або словникова фіксація, наведення синонімів та антонімів, іншомовних відповідників тощо.

Тлумачні словники найповніше реалізують дві основні функції лексикографії: опис і нормалізацію словникового складу мови.

В історії словникарства окремих націй жанр тлумачного словника з'являється порівняно пізно — залежно від рівня національної самосвідомості та мовної культури народу і вироблення лексикографічної техніки. Укладанню тлумачного словника передує процес створення лексичної картотеки, а останнім часом — цифрового фонду національної мови.

До вашої уваги невеличка добірка словників

 

Як заохотити дітей до читання

Дитячу увагу сьогодні часто захоплюють саме гаджети з іграми, а не книги. І змусити дітей читати може бути проблемою для багатьох батьків.

Зберігайте книги всюди Тримайте книги всюди: в туалеті, на кавовому столику в машині. Також змінюйте їх. Нудьга – могутня річ.  Створіть культуру читання вдома, щоб читання стало природною частиною вашого дня 

Книгами можна насолоджуватися вранці, під час перекусу, перед сном. Можна організувати сімейне читання, коли кожен має свою книгу.

"Пам'ятайте, що читати не завжди потрібно в одному і тому ж місці. Ви можете проявити творчий підхід і читати в парку або навіть під час очікування в кабінеті лікаря", – каже блогерка та колишня бібліотекарка Розмарі Д'Урсо.

Добре, коли у ваших дітей є улюблені книги або більш візуально привабливі книги – на полицях, у кошиках тощо. 

"Наприклад, у моїй бібліотеці є книжкові полиці на рівні очей дитини", – розповідає експерт з питань інклюзивності Чарні Гордон.

Також ви можете розмістити книги так, щоб дитина бачила обкладинку, а не корінець. Так дитина може швидше зацікавитися.

Створіть куточок для читання

Воно не повинне бути чимось неймовірним. Просто покладіть подушку і, можливо, деякі з улюблених іграшок дітей, щоб створити затишну атмосферу.                                     Читайте вголос

"Будьте обережні з читанням для дітей, оскільки вони часто цей процес пов’язують зі сном.

Тому читати вголос за сніданком вранці. Їжа допоможе дитині деякий час сидіти на одному місці. Ванна – ще одне чудове місце, де можна читати вголос.

"Якщо ви просто сидите і починаєте читати вголос, то навряд дитина не зацікавиться історією", – каже блогерка з ніком The Reading Ninja. 

Як читати сучасним дітям – 5 методів, як робити це цікаво

Ви ж не хочете, щоб у дітей складалося враження, що читати – це неприємна рутина.

Читання повинно бути винагородою, а не обов’язком.

"Коли ви хочете, щоб діти читали, намагайтеся підходити до нього в позитивному світлі, кажучи, наприклад: "Давайте обійматися на дивані і читати", а не "Вам потрібно зараз робити домашнє завдання з читання", – радить Д'Урсо.

Читайте разом

Коли ми читаємо книги з картинками разом з дітьми, то перегортаємо сторінки у звичному темпі для дорослих, що занадто швидко для дітей.

 У той час як ми читаємо, вони зазвичай:

• витрачають час на обробку слів,
• також "читають" картинку. 

Для того, щоб дитина не втрачала цікавості, дозвольте їй відповідати за перегортання сторінок. 

Як обрати дитячу книжку в залежності від віку. Рекомендації експертів

Зверніть увагу на комікси чи графічні романи

Для дітей – це дуже хороший спосіб зацікавити дитину, оскільки в цих книгах цбагато малюнків, і юні читачі можуть використовувати картинки, щоб краще ідентифікувати нові слова і зрозуміти історію.                                Використовуйте інші форми читання

Не забувайте про електронні та аудіокниги. Для дітей це теж корисно, оскільки вони вивчають мову, букви і звуки.

Купуйте книги на тематику, яка цікава вашим дітям

"Якщо інтерес до теми вже є, у вашої дитини більше шансів всидіти у вас на колінах і читати разом", – каже спеціалістка з порушення мови Мег Рабі.

Ходіть у книжкові магазини разом

І дозвольте дитині самостійно обрати книгу.

Пропонуємо до вашої уваги невеличку добірку книжок, які зацікавлять вашу дитину

За матеріалами сайту https://life.pravda.com.ua/society/2020/02/25/239988/

Люба наша донечко,

Сяй, неначе сонечко!

 Доньки — усі такі різні, але кожна особлива по-своєму. Вони дарують радість та приводи для гордості для батьків. День доньки за останні роки широко набув популярності та безсумнівно є дуже важливим святом для батьків та їхніх донечок.

Історія свята

Достеменно невідомо, звідки походить це свято, а в інтернеті можна знайти чимало версій його появи. Та головна версія започаткування свята походить з Індії. Саме у цій країні вирішили запровадити День доньки після ініціативи індійських чоловіків. У такий спосіб вони хотіли вшанувати своїх дочок.

В Україні традиційно це свято проводять у сімейному колі. Батьки вітають своїх дочок та дякують їм за позитив, щастя та гордість. Також буває, що цей день проводять у колі близьких на природі, наприклад, у лісі чи в парку.

Крім того, батьки можуть привітати свою доньку та зробити їй якийсь подарунок, наприклад, квіти, прикраси, одяг, парфуми тощо.

Люба наша донечко,
Сяй, неначе сонечко,
Як веселка, вигравай,
Як промінчик, зігрівай!
Щебечи, неначе пташка,
Розквітай, як та ромашка,
Як тополька, будь струнка,
Як струмочок, будь дзвінка,
Будь, неначе вир, бурхлива!
Люба доню, будь щаслива!

Пропонуємо до вашої уваги добірку книжок за ціїю тематикою

 

 СТЕПАН ВАСИЛЬЧЕНКО  онлайн-портфоліо

(145 років від дня народження)

Степан Васильович Васильченко (Панасенко) народився 8 січня 1879 року в містечку Ічня на Чернігівщині в бідній сім'ї ремісника, безземельного селянина-шевця. Навчався у 1888 – 1893 роках в Ічнянській початковій школі. Два роки готувався до вступу в учительську семінарію. 1895 вступив до Коростишівської учительської семінарії (закінчив 1898). Одержав направлення в однокласну міністерську школу в селі Потоки на Канівщині. Невдовзі переведено до Богуслава. Учителював на Київщині та Полтавщині. Мав посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики, - все це сприяло збагаченню життєвого і мистецького досвіду майбутнього письменника.

У часи вчителювання (1898 – 1904 роки) вів щоденник «Записки вчителя». 19 грудня 1903 року (1 січня 1904) уперше надрукував оповідання «Не устоял (Из жизни народного учителя)» в «Киевской газете». У 1904 році вступив до Глухівського учительського інституту, а 1905 року покидає інститут. Виїхав на Донбас, учителював у селі Щербинівка (нині місто Дзержинськ Донецької області).

У 1906 році Степана Васильченка було заарештовано за участь у робітничих страйках. Сидів у в'язниці. 1908 року хворого на тиф Васильченка польовий суд виправдав за браком доказів, звільнив з Бахмутської тюрми, категорично заборонив учителювати. Степан Васильович повертається до Ічні, заробляє на життя приватними уроками. У 1910 – 1914роках працював завідувачем відділу театральної хроніки газети «Рада». Під час Першої світової війни його було  мобілізовано до армії, де він був (до Лютневої революції 1917року) командиром саперної роти на Західному фронті. Тоді побачили світ перші збірки новел «Ескізи» (1911), «Оповідання» (1915).

У 1919 році Степан Васильченко жив у Кам'янці-Подільському, де на замовлення Симона Петлюри написав оповідання «Про жидка Марчика, бідного кравчика». Тут написав також сатиричний твір «Про козака Ося і москаля Ася». 1920 року подорожував із хоровою капелою «Думка» по містах і селах Лівобережної України. У 1921 році працював у Києві вихователем і завідувачем дитячого будинку, а у 1921 – 1928 роках -  вчителем школи імені Івана Франка. Пішов у вічність письменник 11 серпня 1932 року від хвороби серця. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

        Трудова атмосфера, в якій зростав Васильченко, навчання в Коростишівській семінарії та Глухівському учительському інституті напередодні й у часи революційних подій 1905 року, “неспокійна”, за його висловом, праця “неблагонадійного” вчителя в сільських школах на Київщині та Полтавщині, а також посилений інтерес до народної творчості, до поезії Шевченка, світової класики, - все це сприяло збагаченню життєвого і мистецького досвіду майбутнього письменника.

      У літературний процес Васильченко включився зрілим митцем із своїм власним поетичним голосом у 1910 році, коли з'явились друком такі оригінальні його твори, як “Мужицька арихметика”, “Вечеря”, “У панів”, “На чужину”, “Циганка” та ін., пройняті любов'ю до людини праці, утвердженням віри в перемогу соціальної справедливості. Цьому передували тривалі роки становлення світоглядно-естетичних поглядів письменника, напружених пошуків ідей та форм художнього осмислення дійсності. Не випадково однією з провідних тем творчості Васильченка є життя народних учителів, яке було йому — педагогові за фахом і покликанням — особливо близьким. “Записки вчителя” (1898 — 1905) та інші щоденникові записи, куди Васильченко, за його визнанням, систематично “заносив свої учительські жалі та кривди”, стали згодом документальною основою багатьох реалістичних новел і оповідань.

      Дебютував письменник на літературній ниві оповіданням “Не устоял” (надруковане 1903 року). Згодом письменник значно доопрацював це оповідання й опублікував українською мовою під назвою “Антін Вова” (1910) (в наступних виданнях - “Вова”).

      У 1910 — 1912 роках Васильченко пише й друкує цикл новел і оповідань, присвячених учительській темі (“Вечеря”, “З самого початку”, “Божественна Галя”, “Над Россю”, “Гріх” та ін.).

      Проблема виховання нової людини значною мірою зумовила звернення Васильченка до художнього опрацювання дитячої тематики, органічно пов'язаної з творами про вчителів. Глибоке розуміння психології дитини дало змогу Васильченку показати у своїх творах цікавий, поетичний духовний світ дитини. Не можна без хвилювання читати психологічні етюди письменника “Дощ”, “Дома”, “Волошки”, “Петруня”, оповідання “Роман”, “Увечері”, “Свекор”, “Басурмен” та ін. Оптимізм Васильченка з особливою виразністю виявився в одному з найкращих його творів, присвячених дітям, — “Циганка”.

      Невеликий цикл у творчості Васильченка складають оповідання, в яких йдеться про обдаровані натури з демократичних низів, про долю народних талантів (“На хуторі”, “У панів”, “На розкоші” та ін.).

      Настрої збудженого революційними подіями села відбив Васильченко у новелі “Мужицька арихметика”, що належить до найвищих здобутків письменника-реаліста. Жорстоку правду життя селянської бідноти розкриває Васильченко у новелі “На чужину”. У новелі “Осінній ескіз” (“Із осінніх спогадів. Ескіз”, 1912) Васильченко ставить питання глибше, суспільне об'ємніше — шлях сільської молоді в революцію.

      Окремий цикл у художньому доробку Васильченка складають твори, написані під безпосереднім враженням від першої світової війни, в якій письменник брав участь з 1914 року до Лютневої буржуазної революції. В “Окопному щоденнику”, оповіданнях “На золотому лоні”, “Під святий гомін”, “Отруйна квітка”, “Чорні маки” та ін. Васильченко зображує жахи імперіалістичної війни, сумні будні людей у сірих солдатських шинелях.

      Цікавою сторінкою спадщини Васильченка є драматичні твори, переважно одноактні п'єси, які за тематикою і багатьма художніми засобами органічно близькі його прозі (наприклад, п'єса-жарт “На перші гулі”).  В оповіданнях, присвячених радянській сучасності (“Приблуда”, “Червоний вечір”, “Авіаційний гурток”, “Олов'яний перстень” та ін.), письменник показує зародження почуття колективізму в психології громадян, поетизує романтику праці як творчості.

      Багато працює Васильченко над творами з життя дореволюційного (до 1917 року) минулого (“Петруня”, “Талант”, “Віконце”, “Осінні новели” та інше). Показовим у цьому плані є цикл “Осінні новели” (присвячений 1905 року), який писав Васильченко, починаючи з 1923 року, впродовж майже десяти років. Одна з художньо найдовершеніших новел циклу - “Мати” (“Чайка”).

      Творчість Васильченка радянського часу позначена розширенням тематичного і жанрового діапазонів, про це свідчать, крім написаних у 20-ті роки драматичних творів (“Минають дні”, “Кармелюк” та інші), кіносценарії за фольклорними мотивами, фейлетони, цикл “Крилаті слова”, переклади творів російських письменників (Гоголя, Лескова, Короленка, Серафимовича) тощо. На особливу увагу заслуговує задум Васильченка створити велику біографічну повість про Тараса Шевченка. На жаль, з п'яти запланованих частин він встиг завершити тільки першу - “В бур'янах”.

Пропонуємо до вашої уваги добірку книжок за творчісттю письменніка