30 листопада виповнюєтся 75 років від дня народження Ярослава Стельмаха українського драматурга, дитячого письменника, кіносценариста, перекладача.
Ярослав Михайлович Стельмах народився 30 листопада 1949 року в Києві в родині видатного українського письменника Михайла Стельмаха.
Він ріс обдарованою дитиною, мав різнобічні інтереси: пробував себе в різних видах спорту, захоплювався музикою, іноземними мовами, багато читав, добре вчився у школі.
У 1971 році закінчив Київський педагогічний інститут іноземних мов (зараз це Київський національний лінгвістичний університет). У студентські роки пробував перекладати з англійської твори популярних зарубіжних письменників.
Перший досвід у цій діяльності отримав у 1970 році, коли переклав з англійської мови українською книгу Маркузі «Гарпун мисливця». Працював у закладах вищої освіти викладачем. У 1974 році 25-річний Ярослав Стельмах захистив дисертацію і став кандидатом наук. 1981 року закінчив Вищі літературні курси Літературного інституту імені Горького в Москві, а потім й аспірантуру.
Перша книжка – збірка оповідань для дітей «Манок», вийшла у світ у 1975 році. Через три роки він був прийнятий до Спілки письменників України. Жив і працював у Києві. Загинув 4 серпня 2001 року в автомобільній катастрофі. Похований на Байковому кладовищі поруч з батьком – Михайлом Стельмахом.
Літературна спадщина Ярослава Стельмаха вражаюче багата. Творчий доробок письменника у підсумку становить десятки книг прози для дітей, десятки авторських п’єс та перекладів драматичних творів зарубіжних письменників, кіносценарії та інсценізації.
Творча діяльність
Ярослав Стельмах відомий насамперед як драматург. Він згадував: «Я почав перекладати, іще навчаючись у Київському інституті іноземних мов. Спершу мене зацікавила книга, яку мені привезли з Канади. Автор її – перший в історії свого народу ескімоський письменник Маркузі. Книжка адресована дітям і цікаво, дохідливо розповідає про суворе, сповнене небезпек і тяжкої праці життя ескімоських племен. Звалася вона «Гарпун мисливця», і працював я над її перекладом з великим задоволенням». На час закінчення інституту Ярослав мав уже декілька друкованих перекладів з англійської мови.
Ярослав Стельмах плідно працював у драматургії понад 30 років. Він написав 25 п’єс, що входили до репертуару багатьох театрів колишнього СРСР. Всі вони також були опубліковані в журналі «Театр» – і це при тому, що в цьому журналі практично нікого із сучасних драматургів не друкували. За творами Ярослава Михайловича відбулося більше 100 вистав – вони були зіграні близько 3000 разів, їх подивилося понад мільйон глядачів. П’єси «Привіт, синичко!» та «Запитай колись у трав» були перекладені багатьма мовами і входили до репертуару сорока театрів світу. Сам Ярослав Стельмах переклав українською мовою майже 50 п’єс популярних іноземних авторів. Написав кіносценарії «Циганка Аза» (1987), «Провінціалки» (1990), сценарій п’ятого фільму – «Кішечка» до серіалу «Острів любові» (1995).
Повісті та оповідання для дітей: «Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» (твір входить у програму з української літератури для 6 класу середньої школи), «Якось у чужому лісі», «Найкращий намет», «Нахаба», «Санько-брехун» та інші відзначаються захоплюючим сюжетом, тонким гумором, яскраво змальованими постатями юних героїв. Письменник прагнув допомогти юним читачам розібратись у складному світі, повірити в лицарські закони добра, справедливості, надійності в дружбі, переконатись у власній силі.
Друзі та знайомі Ярослава Стельмаха одностайно відмічали його вражаючу працелюбність, порядність, доброзичливий, комунікабельний характер і скромність. Людмила Вікторівна Стельмах – дружина письменника, згадуючи про його відносини з батьком – письменником-класиком, розповідає: «Ярослав безмірно шанував батька. Але в той же час спочатку страшно переживав: аби не впізнали, що він син Михайла Стельмаха. Але це не було комплексом. Просто Ярослав хотів сам увійти в літературу. І, треба сказати, за всіх інтриг і колізій у Спілці письменників жодна людина сьогодні не скаже, що Ярослава Стельмаха втягнув у літературу батько. До того ж Михайло Опанасович був проти того, щоб син ставав професійним письменником, і переживав, що він пішов з викладацької посади на творчі хліби... Звичайно, Ярослав має проблеми, як у будь-якої людини, і життєві, і творчі, тільки він не любить про них говорити, воліє їх долати і з ними справлятися. Одним способом – роботою. Жартує, що хоче у своєму улюбленому жанрі драматургії бути схожим на Жорж Санд, яка, закінчивши роман, за півгодини бралась за наступний».
Нагороди та відзнаки
У 1979 році за п’єсу «Привіт, синичко!» на Всесоюзному конкурсі на кращий драматичний твір для дітей та юнацтва Ярослав Стельмах був удостоєний Другої премії. У 1984 році за п’єсу «Запитай колись у трав» йому була присуджена Республіканська комсомольська премія імені Миколи Островського, а у 1990 – Перша премія на Всесоюзному конкурсі на кращий драматичний твір імені Вампілова за трагікомедію «Синій автомобіль». 1996 року Ярослав Стельмах удостоєний премії ім. І.Котляревського за п’єси «Ніч на Івана Купала» (за Гоголем) і «Стережись лева».
У незалежній Україні теж високо оцінювали творчість письменника. У 1999 році він був визнаний кращим драматургом року, і йому було присвоєне звання заслуженого діяча мистецтва України. У 2001 році він став лауреатом найвищої літературної премії, якої удостоюються дитячі письменники України – премії імені Лесі Українки – за книжку повістей і оповідань для дітей «Голодний, злий і дуже небезпечний».
...Історія ця починалась зовсім звичайно. Друзі-п’ятикласники Сергій та Митько приїхали на літній відпочинок у село. Вчителька ботаніки дала їм завдання — зібрати колекцію комах. Але хто ж міг уявити, що замість комах хлопці почнуть полювати... на страшну химеру, що живе в озері. Звідки взялась та потвора, як її захопити? Друзі починають діяти...
Про незвичайні, таємничі пригоди Сергія та Митька (і не тільки їх) весело розповідає відомий український письменник Ярослав Стельмах у своїй книжці повістей та оповідань «Митькозавр із Юрківки».
В казці розповідається про пригоди зайченяти Люськи, злого лева Толябуна, песика Бурмосика, цапа Буцика, великого природолюба Буртіуса, Болотяника та ін.
Попри те, що повість розрахована на дитячу аудиторію, завдяки стрімкому розвитку сюжету, неперевершено підібраним персонажам та винятковому гумору цей твір також зацікавить дорослого читача.
Славетний природолюб та дослідник Буртіус хитромудро позбувся злого лева Толябуна, пустивши його у мандрівку на повітряній кулі. Але лев, зрештою приземлившись у нашому лісі, накоїть немало справ.
Кольорові малюнки Народного художника України Анатолія Петровича Василенка.
.png)
