19 грудня 2024 року ­­– 65 років від дня народження української письменниці Марії Василівни Матіос 

Марія Матіос – одна з найпопулярніших сьогодні письменниць, постать якої стала певною мірою харизматичною в сучасній українській літературі.

Народилася 19 грудня 1959 року в селі Розтоки, Чернівецької області. Свої перші твори надрукувала у 15 років.

У 1982 році закінчила філологічний факультет Чернівецького університету (відділення української мови та літератури). Працювати почала в бібліотеці університету, пізніше – редактором багатотиражної газети «Машинобудівник» Чернівецького машинобудівного заводу, спецкореспондентом обласної газети «Буковинське віче». З часом – секретарем «Буковинського журналу», секретарем Чернівецької обласної організації Спілки письменників України, головним редактором українсько-канадської Благодійної фундації ім. Івана та Давида Романюків.

У 1992 році дебютувала як письменниця в журналі «Київ», опублікувавши новелу «Юр’яна і Довгопол».

У 1997 році переїхала до Києва. Працювала помічником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України Євгена Марчука.

У 2005-2010 рр. була заступником голови Комітету Національної премії України ім. Т. Шевченка.

У 2012-2014 рр. – народний депутат України VII скликання від партії УДАР Секретар Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. З 2014 року – народний депутат України VIII скликання від партії «Блок Петра Порошенка». Голова підкомітету з питань конституційного законодавства та конституційного судочинства Комітету Верховної Ради України з питань правової політики та правосуддя.

Має унікальне дослідження своєї родини, що корінням сягає 1790 року.

Марія Матіос – автор збірок віршів: «З трави і листя» (1982), «Вогонь живиці» (1986), «Сад нетерпіння» (1994), «Десять дек морозної води» (1995), «На Миколая» (1996), «Жіночий аркан» (2001), «Жіночий аркан у саду нетерпіння» (2007). Велику популярність здобули її книги: «Життя коротке» (2001), «Фуршет» від Марії Матіос» (2003), «Бульварний роман» (2003), «Солодка Даруся» (2004), «Щоденник страченої» (2005), «Містер і місіс Ю в країні укрів» (2006), «Нація. Одкровення» (2006), «Майже ніколи не навпаки» (2007), «Москалиця; Мама Мариця – дружина Христофора Колумба» (2008), «Чотири пори життя» (2009), «Вирвані сторінки з автобіографії» (2010), «Армагедон уже відбувся» (2011), «Вибране» (2011), «Черевички Божої матері» (2013), «Приватний щоденник. Майдан. Війна…» (2015), «Букова земля» (2019).

Твори письменниці перекладені сербською, румунською, російською, польською, хорватською, білоруською, азербайджанською, японською, китайською, єврейською мовами. Друкувалися у Канаді, США, Китаї, Хорватії, Росії, Сербії.

Марія Матіос – Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2005) за роман «Солодка Даруся». Переможець конкурсу «Книжка року 2004» (роман «Солодка Даруся»), «Книжка року 2007» (роман «Майже ніколи не навпаки»), переможець конкурсу «Книга року 2008» (роман «Москалиця. Мама Маріца»), Гран-прі конкурсу «Коронація слова» (роман «Майже ніколи не навпаки») (2007). Почесний громадянин міста Чернівців (2008).

2009 р. на V Київському міжнародному книжковому ярмарку книга «Москалиця» отримала диплом першого ступеня в номінації «Бестселлер».

22 січня 2015 року Марія Матіос отримала Орден княгині Ольги III ст. за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток української держави, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм.

16 березня 2015 року у Києві в кінотеатрі «Київ» відбулася офіційна презентація кінопроекту «Солодка Даруся». Екранізація роману стала результатом спільної роботи Марії Матіос та кінорежисера Олександра Денисенка. 

Історія кількох гуцульських родин часів Першої світової війни. Великі пристрасті звичайних людей, легке марево містики, вічні дилеми Любові-Ненависті, Гріха-Спокути... Закони честі вступають у суперечку із законами серця, бо так було споконвіку, і майже ніколи не є навпаки.

«Кулінарні фіглі» - це оновлене видання «Фуршету від Марії Матіос». Це здоровий гумор і міні-енциклопедія сімейного життя самодостатньої жінки, яка знає, що сміх і смачна кухня уміють підтримати здоровий дух у тілі людини так само, як нехитрі знання неписаних законів і народних звичаїв, свого і чужого минулого.

Власне книгу можна означити як психологічну розвідку, де письменниця ніби тримає в руках лазерний скальпель нейрохірурга, і водночас з притаманною їй прискіпливістю адвоката досліджує внутрішню драму закоханої людини. Літописець полюсів людського життя - легального й прихованого - Марія Матіос демонструє елементи психологічного трилера, в якому органічно поєднано сюжет і потік свідомості, детективність розповіді й новелістичний фінал, тілесну чуттєвість і психоаналітику.

                                      НОВОРIЧНI МАЙСТЕР КЛАСИ

Казкова пора, коли хочеться прикрашати все навколо і створювати всюди чарівну атмосферу свята.

Зимові майстер класи легко занурять маленьких творців у новорічний настрій та допоможуть  зробити подаруночок для близьких на свято або створити прикрасу для своєї домівки.

Чарівна зимова пора, коли всім хочеться творчості!

До вашої уваги трійка простих і швидких майстер-класів із виготовлення красивих новорічних прикрас на ялинку. До роботи!

 

1. Новорічна іграшка "Ялинка". Для виготовлення цих ялиночок та зірочок вам знадобиться всього лише "викупати" мотузку червоного (або іншого) кольору у клею і  через короткий час просто надати їй відповідної форми. 

 

2. Новорічна іграшка з лампочки. 

Спробуємо детально розібрати, як же зробити красиву ялинкову іграшку зі старої непотрібної лампочки.

Покриваємо лампочку акриловою фарбою.

Після того, як лампочка висохне, малюємо на ній простим олівцем обличчя свого "героя".

Останній етап - розмальовуємо обличчя акриловими фарбами і прикріплюємо "шапочку" зшиту вручну. Замість шапочки можна прикрасити іграшку картонними "крильцями" і кучерями з ниток. Тоді вийде ось такий симпатичний ангелок.

 

 

 

 

 

 

3. Новорічна іграшка - "мішковинна". Цей матеріал із кожним днем набуває все більшої популярності у декорі. Відтак, на ялинці мішковина також виглядатиме чудово. 

 

Ідеї сніжинок

Приємної творчості!

                      

Патріотична хвиля "Свято справжньої мужності, героїзму і відваги."

Воїне, лицарю славний
Ти зброю тримаєш в руках,
Щоб на нашу країну-державу
Злий не зазіхнув ворог.
Будь мужній і будь достойний
Ти слави своїх батьків,
Відважний вкраїнський воїне,
Нащадку славних віків.

6 грудня, в день ухвалення 1991 року Закону України «Про Збройні сили України», українці відзначають державне свято – День Збройних Сил України – свято справжньої мужності, героїзму і відваги.

Українська армія – сила і гордість нашої Батьківщини. Українські військові довели, що вони найвідважніші, найдосвідченіші, найпрофесійніші воїни у світі. Бажаємо кожному захиснику і захисниці повернутися додому цілими і неушкодженими, і принести із собою перемогу!

Вітаємо всіх доблесних і хоробрих чоловіків і жінок, які потужною стіною захищають свою рідну Україну від окупанта! Неможливо висловити словами нашу безмежну вдячність.

Слава ЗСУ! Слава Україні!

Збройні Сили – це один з основних елементів стабільного і впевненого розвитку Української держави, справжня гарантія державного суверенітету.

24 серпня 1991 року Верховна Рада України прийняла постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила: «підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України; утворити Міністерство оборони України; Урядові України приступити до створення Збройних Сил України». Фактично цією постановою було покладено початок будівництва Збройних Сил України, як важливого інституту держави і невід’ємного елемента її воєнної організації.

Восени – взимку 1991 року було підготовлено важливі документи, що стали нормативно-правовою базою формування Збройних Сил України. 11 жовтня Верховна Рада України затвердила Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України. Концепція визначала, що Збройні Сили України складаються з трьох видів: Сухопутні війська (Війська наземної оборони), Військово-Повітряні Сили і Сили Протиповітряної оборони (Війська повітряної оборони), Військово-Морські Сили.

 

"Затамуйте, друзі , подих. Миколай сьогодні ходить!" народознавча торбинка

Святий Миколай – чудотворець, благодійник, чарівник. У ніч на 6 грудня, в день його пам'яті, він розносить подарунки дітям, вітає із зимою, благословляє на добрі справи.

   Микола жив у місті Патара, у Малій Азії. Народився він в 270 році в родині багатих і благочестивих батьків Феофана і Нонни. Дядько Миколи був єпископом патарським. Юнак зростав у любові і добрі, але його глибоко засмучувала навколишня бідність і убогість городян. Він, як міг, допомагав бідним сім'ям, дітям-сиротам. Щоб не принижувати людей милостинею, він ночами розносив їжу, одяг, ласощі і клав на порозі бідних будинків. Згодом люди дізналися про благодійника і вже відкрито йшли до нього зі своїми бідами і проблемами.

  Ще в юному віці він став батьком для сиріт, милостивим подавцем для бідних, в біді – помічником, в горі – утішником. Микола залишив світське життя і віддався службі Господу. Продав після смерті батьків все добро, гроші роздав убогим і жебракам, а сам відправився паломником в Палестину. Повернувшись, став священиком в місті Міри, а згодом – єпископом.

   Святий Миколай – образ, який асоціюється з високими людськими моральними цінностями, глибокою вірою в Бога і праведність існування на землі. Не гроші, а любов, порядність, доброчесність і благородство правлять світом.

   Вітаємо всіх з Днем Святого Миколая! Нехай це свято перетвориться на справжнє диво.

   Нехай цей день вселить в нас любов і надихне на добрі справи і милосердя, нехай подарує нам віру у здійснення наших найзаповітніших бажань!

Святкування Миколая в Україні почалося ще за Всеволода Ярославовича – 1088 року. Княгиня Ольга побудувала в його честь один з перших храмів Київської Русі – біля могили Аскольда в Києві, ще в 11 столітті, нині церков на честь святого налічується сотні. А в Миколаєві Святому споруджено пам’ятник.

 

Під покров Миколая потрапляють не лише дітлахи, які у ніч на 19 грудня терпляче чекають від святого дарунків. Угодник Бога ділиться своєю опікою також зі студентами, мандрівниками, водіями, торговцями та моряками.

 

До слова, останні часто беруть образ чудотворця з собою на риболовлю. У народі ще кажуть, що святий Миколай береже людей і від стихійного лиха, особливо на воді. Знову згадуємо рядки найпопулярнішої пісні про нього: “…хто спішить у твої двори, того ти на землі й морі все хорониш від напасти”.

 

Звертатися до Миколая у молитвах можуть і ті, хто перебуває у скруті, а також заміжні жінки, які просять чудотворця про спокійне сімейне життя.

 

Традиції на день Святого Миколая

 

Саме на Миколая грудня розпочинались передноворічні базари та ярмарки. Дівчата та хлопці купляли різні приладдя, аби шити собі костюми до Нового Року. Адже вже зовсім скоро на них чекали обрядові ігри, святкування та вечорниці.

 

Прийнято було також у цей день ворожити. Дівчата збирались ближче до вечора, а то і зовсім вночі, аби дізнатись свою майбутню долю. Брали з собою «магічні» предмети, на яких прийнято ворожити у такі дні: перстні, голки, дзеркальця, нитки, гребінці тощо. Також вірили що у цей день можна визначити, наскільки великою буде твоя майбутня родина: треба було стати напроти дзеркала, а дзеркало направити у бік вікна, з якого видно місяць. Відображення з вікна розмивалось і у дзеркалі виднівся не один місяць, а декілька. Скільки їх дівчина нарахувала, скільки членів родини у неї буде у майбутньому.

 

Раніше вважали, що засватана на Миколая дівчина буде гарною господинею та вірною дружиною. Також існувала традиція пробачати в цей день старі образи та просити пробачення за свої вчинки. Тож люди, які до цього посварились, могли на Миколая примиритись за шматочком святкового пирога.

За легендами, Святий Миколай сам у зовсім юному віці осиротів, тому став покровителем усіх сиріт. Тож з часів Незалежності України, відродилась традиція святкувати цей день, вітаючи сиріт у дитячих будинках. Тож 19 грудня люди, які хочуть послідкувати за прикладом благородного святого, йдуть до дитячих будинків, влаштовують дітлахам свято, ставлять вистави, а також дарують подарунки.

 

Народні прикмети на день Святого Миколая

 

Прикмети, традиційно, були пов’язані із прогнозом погоди на зиму та припущеннями щодо врожаю на наступний рік.

 

Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього (мається на увазі день Святого Миколая, що відзначається навесні – 22 травня).

 

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи. 

Як впаде великий іній – на гарний врожай хліба.

 

Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

 

Морозяний день – на уроду хліба й городини.

 

З цього дня підходять другі морози – Миколині: «На Студеного Миколу снігу навалить гору».

 

Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва.

 

Скільки дає день Миколая снігу, стільки буде трави на Миколу теплого.

А ось і книжочки про Миколая

В одному незвичайному місті можна зустріти дуже незвичайного кота Левчика. Бо хіба звичайні коти працюють на посаді котячого мера?

Коли в країні лихо, то не лише люди, а й коти беруться допомагати і рятувати тих, хто потребує допомоги найбільше. Тож Левчик працює, не покладаючи лап. А ще мріє вирушити в мандри, до своєї любої матусі-киці. Одного дня він наважується написати листа святому Миколаєві й розповісти про свою мрію...

Ловіть чудову історію до зимових свят! Хто ж не втомиться, працюючи без перерв і вихідних? Ось і святий Миколай цієї зими так заморився, що вирішив влаштувати собі справжні канікули. Проте, під час відпочинку Миколай дізнався, що чимало дітей більше не вірять у нього... Чи вдасться йому відродити дитячу віру в дива, а потім, нарешті, відпочити? Читайте про пригоди святого Миколая у цій книжці. Книжки цієї серії містять аудіобонус – казку, озвучену авторкою.

Тільки-но настає зима увесь ліс починає радісно метушитися. Лисенята прибирають хатинки, білченята печуть найсмачніше печиво у лісі, їжачки пишуть святкові листи,— усі зайняті святковими справами. І ще б пак! Адже зовсім скоро до лісу завітає найочікуваніший гість… Та ще й із подарунками! 

Як зустрічають звірята Святого Миколая, що приховують потаємні віконця на кожній сторінці, як приготуватися до візиту Миколая - про все розповість книга-картонка з віконцями. 

Усі діти з нетерпінням очікують це казкове свято, мріють про подарунки і зазирають у календар, чи довго ще залишилось чекати.

Ви можете вже до свят зробити дитину щасливою - заздалегідь придбайте цю книгу. Починаючи з першого грудня, малеча кожного дня буде виконувати цікаві завдання, створюючи святковий настрій та наближаючи час до чарівного і бажаного свята. Видання містить також і календар, у якому за допомогою наліпок дитина зазначатиме кількість днів, що залишилась до Дня Святого Миколая.

Час дуже швидко спливає, якщо займатися цікавими та корисними справами!

В очікуванні святого Миколая Адвент-календар Алліна О. Торсінг

З грудня щорічно відзначається Міжнародний день інвалідів, встановлений Генеральною Асамблеєю ООН у 1992 році. Цей день є нагадуванням людству про обов’язок виявляти турботу і милосердя до найбільш незахищеної частини суспільства – людей із інвалідністю.

Зважаючи на необхідність ефективної участі інвалідів у економічному, соціальному, культурному і політичному житті, Генеральна Асамблея ООН 13 грудня 2006 року  прийняла Конвенцію про права інвалідів.

Україна приєдналася до цього надзвичайно важливого документа, підписавши у 2009 році Закон України Про ратифікацію Конвенції про права осіб з інвалідністю. За роки незалежності в Україні створено ряд законів, які регулюють більшість аспектів життя людей із інвалідністю. Наша держава взяла на себе і виконує зобов'язання щодо матеріального забезпечення людей з інвалідністю, створення для них необхідних правових, соціально-побутових умов життя, надання пільг, конституційно гарантує на рівні з іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства. Створення робочих місць для людей із інвалідністю – питання, яке потребує першочергового вирішення. Адже матеріальне забезпечення дає можливість людям з обмеженими можливостями почувати себе повноцінними членами суспільства.

"Відкрийте серце для добра" година милосердя

 Від холоду – біля багаття або в теплій хаті.

 Від галасу людського – в полі, де руно буяє молоде.

 І лиш від жорстокості, від душевного болю не сховаєшся ніде. 

                                                    Притча

   Жила в одному селі жінка, дуже гостра на язик. Кожного очорнила, оббрехала. Не минула лиха година старенького місцевого св’ященика. Коли почула жінка, що св’ященик буде помирати, вирішила піти до нього попросити прощення. А він їй каже: «Я на тебе зла не тримаю, нехай тебе Бог простить. Але коли ти вже прийшла, то виконай мою останню волю. Візьми цю подушку, вийди на вулиц, розірви, а пір’я пусти по вітру.” Дивне прохання. Жінка зробила все, як просив св’ященик , а коли повернулася, то він наказав піти позбирати те пір’я і принести ту саму подушку. «Але це ж неможливо!» - скрикнула жінка. «Так це неможливо» - з сумом відповів священик.

   Лікуються добротою не лише хворі, самотні, ай цілком благополучні, здорові люди, у котрих душа черства і глуха до чужого горя.

Лікування милосердям і добротою потрібне тим, хто не бачить і не чує кривди і болю, несправедливості і горя . І з такими сліпими і глухими треба терпеливо говорити, будити їх словом життємовним і проникливим. Антон Павлович Чехов писав: «Треба, щоб за дверима кожної задоволеної, щасливої людини стояв хто-небудь з молотком і постійно нагадував би стуком, що є нещасні».

Кожен із нас повинен робити добро. Але не всі розуміють значення цього слова.

   Що ж таке добро? Добро – це, можливо, якийсь гарний вчинок, який приносить користь не тільки нам. а й оточуючим. Кожен із нас у дитинстві читав казки. У кожній із них були добрі і злі герої, в яких зло було на противагу добру. Але майже в усіх казках перемагало добро, щирість, людяність, вдячність, любов один до одного. Тому і зараз є люди, які вважають своїм обов'язком зробити щось добре іншим.

    Звичайно, не кожен день проходить так добре, як би хотілося. Інколи у цьому винні інші, а іноді і ми самі.

   Якби кожен починав свій день із добра, то в країні жилося набагато спокійніше і краще, ніж зараз. Хіба, коли ти зробиш щось добре, тобі не хочеться жити і радіти кожній хвилині? Якщо ти переведеш стареньку бабусю через дорогу, поступишся місцем старій, втомленій людині в автобуси допомогти вдома мамі, хіба це не добро? Звичайно. Добрі справи завжди приносять користь, а в першу чергу нам самим.

Сьогодні мені хочеться вам розповісти легенду про Янгола Доброти.

Студеного зимового вечора, саме напередодні Різдва послав Бог маленького Янгола Добра на Землю, щоб той подивився, як живеться людям і чи потребують вони допомоги. Дозволив там бути Янголу лише годину. Ось посланець вже й на Землі у невеличкому містечку. Маленький небесний гість зрадів, побачивши веселі вогники вікон будинків. Люди заклопотано, але з усмішками готувалися до Різдва.

Янгол Добра зачепив свою хмаринку за високу тополю і по гілках спустився униз. Першим, кого побачив Янгол, був хлопчик, який разом з татком ніс ялинку весело сміючись. «Їм, мабуть, добре живеться» – подумав Янгол і також усміхнувся. Змахнув крилами і піднявся до віконечка, де татко з дітьми прикрашали ялинку, а мама готувала смачну вечерю. «І цим добре живеться» – подумав Янгол і знову спустився на Землю. Йому стало сумно, бо так мріяв кому-небудь щось добре зробити. Раптом побачив стареньку, яка самотньо стояла на вулиці вечірнього міста. На її очах були сльози. «Ось кому потрібна моя допомога», – зрозумів Янгол. Він дістав з кишені зірочку, зірочку Щастя і поклав її у долоні бабусі. Здивована, але щаслива старенька підняла очі до неба і сказала: «Щиро дякую тобі Боже за різдвяний дарунок».

Маленький Янгол Добра теж радів, що опинився на Землі у потрібний час, бо робити добро – це велике щастя.

   Тож робіть добро і кожен ваш день буде щасливим.

Милосердя й доброта - як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб виіскрити доброту із наших сердець, потрібні землетрус ? Чи Чорнобильська катастрофа ? Хіба без них не можна бути милосердним ? Хіба в звичайному плині днів немає людей, які потребують допомоги.

 

   Кажімо більше ніжних слів

   Знайомим, друзям і коханим

   Нехай комусь тепліше стане

   Від зливи наших почуттів.

   Нехай тих слів солодкий мед

   Чиюсь загоїть рану

   (Чи перший біль, чи то останній)

   Коли б то знати наперед!

   Кажімо більше ніжних слів,

   Комусь всміхаймось ненароком,

   То не життя людське коротке,

   Короткі внас слова черстві

   Кажімо більше ніжних слів...

   (І.Вовк)

 

 Символом доброти і милосердя є Мати Тереза, що ж це була за жінка і які заповіді вона нам залишила?

   Мати Тереза (1910-1997), католицька черниця, фундаторка Ордена милосердя, чернечої конгрегації, що займається служінням бідним і хворим. У 1979 матір Тереза була визнана гідною Нобелівської премії світу.Мати Тереза ніколи не прагнула бути популярною. Вона просто робила людям добро. Коли її не стало – планета осиротіла. Але вона залишила нам свої заповіді.

 

   Заповіді Матері Терези

 

1. Так, люди непослідовні, нерозумні й егоїстичні.

І все ж, люби їх!

2. Якщо ти робиш добро, люди звинуватять тебе в потаємній корисливості і себелюбстві.

І все ж, твори добро!

3. Якщо тебе супроводжує успіх, ти наживаєш уявних і справжніх ворогів.

І все ж, добивайся успіху!

4. Добро, зроблене тобою, завтра ж забудуть.

І все ж, твори добро!

5. Щирість і відкритість зроблять тебе уразливим.

І все ж, будь щирим і відкритим!

6. Те, що ти будував роками, може зруйнуватися в одну мить.

І все ж, будуй!

7. Люди потребують допомоги, але вони ж стануть дорікати тобі за неї.

І все ж, допомагай людям!

8. Віддай світу найкраще, що маєш, і натомість одержиш жорстокий удар.

І все ж, віддай світу найкраще, що в тебе є!

 

   Заповіді доброти

 

Бути добрим – це забути про себе самого, щоб думати за інших.

Бути добрим – це пробачати, пам’ятаючи, що слабкість людська є сильніша від злості.

Бути добрим – це мати милосердя для слабкості інших людей і пам’ятати, що ми не є кращими від інших, навіть в їхніх ситуаціях ми були б, може, ще гірші.

Бути добрим – це закрити очі на прояви невдячності.

Бути добрим – це давати навіть тоді, коли нічого не отримуємо, посміхаючись до тих, які нас не розуміють, навіть недооцінюючи нашої доброти.

Бути добрим – це вчинити зі свого життя дар для інших, навіть лучити з працею кожного дня клопоти ближніх.

Бути добрим – це приглушити біль власного серця і посміхатися завжди.

Бути добрим – це погодитися на те , що чим більше будемо давати, тим більше від нас будуть очікувати.

Бути добрим – це згодитися на те, що не затримуємо нічого для себе, за винятком радості, яка випливає з чистого сумління.

Бути добрим – це визнати у великій простоті, що правдиво добрим є тільки БОГ.

 

Людина живе лише один раз, і так хочеться залишити добрий слід на згадку про себе. І щоб не сталося в житті у кожного з вас, завжди пам’ятайте, що ви живете на планеті Земля і носите ім’я Людина. А людина починається з добра. І творити добро – значить бути щасливим.