"Хай ладяться справи у тебе, татусь, тобою пишаюсь, за тебе молюсь"
Родинна криниця
Наш славний і рідний, найкращий у світі,
З тобою нам завжди затишно й світло.
Ти гарний господар і батько чудовий,
Даруєш турботу та море любові.
Спасибі за ласку, за руки умілі,
Що вмієш підтримати словом і ділом,
Що в рідному домі надійно та щиро,
Живи нам на радість у щасті та мирі,
Хай Бог милосердний з високого неба
Дарує усе, чого тобі треба,
А Матінка Божа – цариця свята –
Дарує щасливі та довгі літа.
Наші батьки - найближчі до нас люди в усьому світі. Тато і мама - найперші слова, які в більшості ми вимовляємо, коли вчимося розмовляти рідною мовою. Ми намагаємося їх порівнювати, дивимося на них, вивчаємо їх. Вони для нас одночасно і найбільша загадка, і найбільше відкриття. Добре, коли вони є у нас і сумно, коли залишають.
Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах сучасного світу.
В Україні День батька є офіційним святом, яке щорічно відзначається в третю неділю червня. Відповідний Указ Президента України №274/2019, "З метою створення сприятливих умов для зміцнення інституту сім’ї як основи суспільства і визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей", було підписано 18 травня 2019 року. Дата його святкування на міжнародному рівні, за даними проекту DilovaMova.com, в країнах, де особливо шануються сімейні цінності, вже давно закріпилася в третю неділю червня. Свято взяло свій початок у 1909 році, і вперше було відзначене у місті Спокан, штату Вашингтон, США. Ініціатором Дня батька виступила жінка - Сонора Смарт, в заміжжі міс Додд.
У роки її дитинства в їх сім’ї, разом з нею, налічувалося шестеро дітей. Після народження шостої дитини їх мама покинула цей світ і усі турботи про дітей, включаючи новонародженого малюка, взяв на себе їх батько, Вільям Джексон Смарт. Він звичайно ж не міг дати їм багато чого з того, що може дати дітям матусина ніжність, але зробив абсолютно все, щоб його діти не були позбавлені турботи, розуміння і любові, яку може дати тільки рідна людина. Діти виросли. Кожен пішов своїм шляхом. Сонора вийшла заміж.
Одного разу, в 1909-му році, під час церковних відправ, присвячених Дню матері, який на той час в США вже був національним святом, вона згадала своє дитинство і подумала про батька, на чиї плечі лягли всі турботи по їх вихованню та утриманню. Про те, як гідно батько впорався з цим нелегким завданням, працюючи на фермі і віддаючи дітям всю свою увагу і любов без залишку.
Вона пішла до міської ради і запропонувала заснувати нове свято - День батьків. Ця ідея була схвалена місцевою владою. Було вирішено провести належні святкування в день народження Вільяма Смарта - 5-го червня. Проте часу на його підготовку не вистачило, і свято перенесли на 19-е червня. Зовсім скоро цю ідею підтримали і в інших містах штату, а національним святом в Америці цей день став у 1966-му році. Тоді ж президентом Сполучених Штатів Америки Ліндоном Джонсоном була визначена і загальнонаціональна дата свята - третя неділя місяця червня. Слідом за США День батьків стали відзначати у Великій Британії та Нідерландах, Франції та Китаї, пізніше приєдналися й інші країни. До 2012-го року у третю неділю червня це свято відзначало вже 28 країн світу.Свято батьків, безперечно, з’явилося як вираз вдячності і любові, які любляча дочка присвятила своєму батькові. За традиціями Нового Світу символом Дня батька є квіти Троянди, які носять біля серця, приколюючи на одяг у цей день. Червоні троянди носять, якщо батько живий, а білі, якщо він покинув наш світ. У багатьох державах влаштовуються всілякі заходи і виділяються кошти, які направляють на підтримку незабеспечених батьків-одинаків. Віддається шана чоловікові-батькові.
У цей День, як і в кожен інший, ми приєднуємося до привітань і поздоровлень, що лунають на адресу наших батьків! Бажаємо їм бути з нами якомога довше, щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними, адже цю можливість ми маємо не завжди! З Днем батька Вас, дорогі наші тата!
А ось, і книжочки про наших найкращіх татусів!
"Татусеві книжки"«Татусева книга» - книга двох талановитих людей – Володимира Вакуденка-К., який написав динамічні та жваві віршики та присвятив їх своїм синам, та Наталки Гайди, яка створила яскраві ілюстрації. Мабуть, найперше, що впаде в око малюкам – ілюстрації – великі, барвисті й напрочуд цікаві та гарненькі. Оригінальне бачення тварин, які на сторінках збірки постають в одязі та із зачісками, ще більше зацікавить дітлахів. Бо ж хіба можна оминути такого милого слоника Славка чи равлика-школярика? І навіть щур у Наталки Гайди вийшов дуже симпатичним.
Вірші Володимира Вакуленка-К. не лише милі, а й повчальні. Кожен вірш, адресований батьком сину, вчить малюків чогось доброго. Щур та слоник навчають працьовитості, кріт – доброзичливості, коза і рибка навчають хорошої вимови і навіть чайник показує, що треба допомагати близьким у біді.
Жодне із звірят не обділене увагою:
Лиска перша модниця.
Справді, тільки подивіться –
З листя в лисоньки спідниця.
А у зайця біла шапка –
З маргариток та кульбабки.
В їжачка є рукавички
З ягідок та грушки-дички.
А ведмедику на лапки
Жабки зшили стильні тапки…
Але головними персонажами книги є татко – завжди люб’язний, розумний та веселий, та Віталік – син, допитливий і невгамовний «розмальований малюк».
Окремою тему виринає дружба. Навіть несумісні тварини, як-от кроти і страуси, товаришують («Друзі різні є усюди,/ Другом може бути всяк!»), а усі проблеми стають дрібницями, коли поруч є друг.
Усі вірші римовані, легко запам’ятовуються і є чудовими вправами для розвитку мовлення. Особливо це стосується Кізчиної скоромовки та Корчуватого віршика, написаних спеціально для цього.
Але головне – це любов, з якою тато пише своєму сину…Це одна з кращих книг про батьківство. Вона розповідає про те, як успішні, дуже зайняті чоловіки беруть активну участь у вихованні своїх дітей. У кожній з цих історій описаний індивідуальний стиль спілкування та виховання, але при цьому всіх чоловіків, про яких розповідається у книзі, об'єднує залученість у виховання дітей, захоплення їх розвитком та становленням особистості. Ця книга для тат кращих у всьому, адже вона не просто вчить бути батьком, а наочно показує, як насолоджуватися часом, проведеним з дітьми, одержувати від цього спілкування справжнє задоволення та при цьому залишатися успішним.«Книга про батька» — це не поспіхом написаний твір, а виважене рішення, на яке вона довгі роки не наважувалася, робота, над якою працювала впродовж останніх 30-ти років свого життя. «Сьогодні починаю книгу, яку неможливо писати, важко читати та поширити», — писала Софія Яблонська.
Це і своєрідна сповідь, і послання нащадкам, щоб вказати «шлях для думання чи психічного відчуття, яким не треба йти» , і свідчення великої доччиної любові.Я люблю тебе, татку
