"Хай ладяться справи у тебе, татусь, тобою пишаюсь, за тебе молюсь"
Родинна криниця
Наш славний і рідний, найкращий у світі,
З тобою нам завжди затишно й світло.
Ти гарний господар і батько чудовий,
Даруєш турботу та море любові.
Спасибі за ласку, за руки умілі,
Що вмієш підтримати словом і ділом,
Що в рідному домі надійно та щиро,
Живи нам на радість у щасті та мирі,
Хай Бог милосердний з високого неба
Дарує усе, чого тобі треба,
А Матінка Божа – цариця свята –
Дарує щасливі та довгі літа.
Наші батьки - найближчі до нас люди в усьому світі. Тато і мама - найперші слова, які в більшості ми вимовляємо, коли вчимося розмовляти рідною мовою. Ми намагаємося їх порівнювати, дивимося на них, вивчаємо їх. Вони для нас одночасно і найбільша загадка, і найбільше відкриття. Добре, коли вони є у нас і сумно, коли залишають.
Свято батька, як і День матері, відзначається зараз у багатьох країнах сучасного світу.
В Україні День батька є офіційним святом, яке щорічно відзначається в третю неділю червня. Відповідний Указ Президента України №274/2019, "З метою створення сприятливих умов для зміцнення інституту сім’ї як основи суспільства і визнання на державному рівні ролі батька у вихованні дітей", було підписано 18 травня 2019 року. Дата його святкування на міжнародному рівні, за даними проекту DilovaMova.com, в країнах, де особливо шануються сімейні цінності, вже давно закріпилася в третю неділю червня. Свято взяло свій початок у 1909 році, і вперше було відзначене у місті Спокан, штату Вашингтон, США. Ініціатором Дня батька виступила жінка - Сонора Смарт, в заміжжі міс Додд.
У роки її дитинства в їх сім’ї, разом з нею, налічувалося шестеро дітей. Після народження шостої дитини їх мама покинула цей світ і усі турботи про дітей, включаючи новонародженого малюка, взяв на себе їх батько, Вільям Джексон Смарт. Він звичайно ж не міг дати їм багато чого з того, що може дати дітям матусина ніжність, але зробив абсолютно все, щоб його діти не були позбавлені турботи, розуміння і любові, яку може дати тільки рідна людина. Діти виросли. Кожен пішов своїм шляхом. Сонора вийшла заміж.
Одного разу, в 1909-му році, під час церковних відправ, присвячених Дню матері, який на той час в США вже був національним святом, вона згадала своє дитинство і подумала про батька, на чиї плечі лягли всі турботи по їх вихованню та утриманню. Про те, як гідно батько впорався з цим нелегким завданням, працюючи на фермі і віддаючи дітям всю свою увагу і любов без залишку.
Вона пішла до міської ради і запропонувала заснувати нове свято - День батьків. Ця ідея була схвалена місцевою владою. Було вирішено провести належні святкування в день народження Вільяма Смарта - 5-го червня. Проте часу на його підготовку не вистачило, і свято перенесли на 19-е червня. Зовсім скоро цю ідею підтримали і в інших містах штату, а національним святом в Америці цей день став у 1966-му році. Тоді ж президентом Сполучених Штатів Америки Ліндоном Джонсоном була визначена і загальнонаціональна дата свята - третя неділя місяця червня. Слідом за США День батьків стали відзначати у Великій Британії та Нідерландах, Франції та Китаї, пізніше приєдналися й інші країни. До 2012-го року у третю неділю червня це свято відзначало вже 28 країн світу.Свято батьків, безперечно, з’явилося як вираз вдячності і любові, які любляча дочка присвятила своєму батькові. За традиціями Нового Світу символом Дня батька є квіти Троянди, які носять біля серця, приколюючи на одяг у цей день. Червоні троянди носять, якщо батько живий, а білі, якщо він покинув наш світ. У багатьох державах влаштовуються всілякі заходи і виділяються кошти, які направляють на підтримку незабеспечених батьків-одинаків. Віддається шана чоловікові-батькові.
У цей День, як і в кожен інший, ми приєднуємося до привітань і поздоровлень, що лунають на адресу наших батьків! Бажаємо їм бути з нами якомога довше, щоб ми більше могли радувати їх і піклуватися про них, любити їх і спілкуватися з ними, адже цю можливість ми маємо не завжди! З Днем батька Вас, дорогі наші тата!
А ось, і книжочки про наших найкращіх татусів!
"Татусеві книжки"
«Татусева книга» - книга двох талановитих людей – Володимира Вакуденка-К., який написав динамічні та жваві віршики та присвятив їх своїм синам, та Наталки Гайди, яка створила яскраві ілюстрації. Мабуть, найперше, що впаде в око малюкам – ілюстрації – великі, барвисті й напрочуд цікаві та гарненькі. Оригінальне бачення тварин, які на сторінках збірки постають в одязі та із зачісками, ще більше зацікавить дітлахів. Бо ж хіба можна оминути такого милого слоника Славка чи равлика-школярика? І навіть щур у Наталки Гайди вийшов дуже симпатичним.
Вірші Володимира Вакуленка-К. не лише милі, а й повчальні. Кожен вірш, адресований батьком сину, вчить малюків чогось доброго. Щур та слоник навчають працьовитості, кріт – доброзичливості, коза і рибка навчають хорошої вимови і навіть чайник показує, що треба допомагати близьким у біді.
Жодне із звірят не обділене увагою:
Лиска перша модниця.
Справді, тільки подивіться –
З листя в лисоньки спідниця.
А у зайця біла шапка –
З маргариток та кульбабки.
В їжачка є рукавички
З ягідок та грушки-дички.
А ведмедику на лапки
Жабки зшили стильні тапки…
Але головними персонажами книги є татко – завжди люб’язний, розумний та веселий, та Віталік – син, допитливий і невгамовний «розмальований малюк».
Окремою тему виринає дружба. Навіть несумісні тварини, як-от кроти і страуси, товаришують («Друзі різні є усюди,/ Другом може бути всяк!»), а усі проблеми стають дрібницями, коли поруч є друг.
Усі вірші римовані, легко запам’ятовуються і є чудовими вправами для розвитку мовлення. Особливо це стосується Кізчиної скоромовки та Корчуватого віршика, написаних спеціально для цього.
Але головне – це любов, з якою тато пише своєму сину…
Це одна з кращих книг про батьківство. Вона розповідає про те, як успішні, дуже зайняті чоловіки беруть активну участь у вихованні своїх дітей. У кожній з цих історій описаний індивідуальний стиль спілкування та виховання, але при цьому всіх чоловіків, про яких розповідається у книзі, об'єднує залученість у виховання дітей, захоплення їх розвитком та становленням особистості. Ця книга для тат кращих у всьому, адже вона не просто вчить бути батьком, а наочно показує, як насолоджуватися часом, проведеним з дітьми, одержувати від цього спілкування справжнє задоволення та при цьому залишатися успішним.
«Книга про батька» — це не поспіхом написаний твір, а виважене рішення, на яке вона довгі роки не наважувалася, робота, над якою працювала впродовж останніх 30-ти років свого життя. «Сьогодні починаю книгу, яку неможливо писати, важко читати та поширити», — писала Софія Яблонська.
Це і своєрідна сповідь, і послання нащадкам, щоб вказати «шлях для думання чи психічного відчуття, яким не треба йти» , і свідчення великої доччиної любові.
Я люблю тебе, татку
Мелані Джойс
Два ведмеді, тато і малюк, проводять день разом. Ведмежа розповідає, за що любить свого татка, наводячи приклади різних ситуацій, як веселих, так і сумних.
Ілюстрації в теплих кольорах і короткий зворушливий текст створюють атмосферу довіри, затишку та безпеки для читачів. Книжка, яка показує приклад справжнього глибокого зв’язку між дитиною та його надійним дорослим, на який дуже хочеться спиратися.
На сторінках цієї книги автор ділиться власним досвідом. Він розповідає про те, як це – бути татом в декреті, як він прийшов до того, щоб залишити кар'єру заради сім'ї та як дозволив дружині заробляти. Він щиро ділиться своїми емоціями, переживаннями та не боїться зізнатись, що виховання дітей – це важка праця, тому в багатьох описуваних ним ситуаціях або реакціях на певні ситуації, ви гарантовано впізнаєте себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар