Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині. Батько, Зиновій Нестайко, під час Першої світової війни був січовим стрільцем в австрійській армії. Після війни працював у Проскурові (нині – Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів. У 1933 р. його звинуватили у шпигунстві (батько знав 5 мов), заарештували й відправили до ГУЛАГу, де він і загинув. Рятуючись від голоду 1933 року, мама – вчителька російської мови і літератури, з двома дітьми переїхала до своєї сестри в Київ і почала працювати в школі №56.
Коли Всеволоду виповнилося 11 років, почалася Друга світова війна. Навчання хлопець продовжував у підпільній школі, яку його мама організувала для дітей: «Щоб не дуже відстали, коли прийдуть наші». У 1974 році Всеволод закінчує десятирічку зі срібною медаллю, хоча через життєві обставини не вчився у п’ятому та дев’ятому класах. Курс дев’ятого класу він самостійно простудіював за два місяці й екстерном успішно склав іспити.
Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка. З 1950 року, ще студентом, почав працювати літредактором-коректором й друкуватися в журналі «Барвінок». У 1952 році, отримавши диплом про вищу освіту, працює в редакції журналу «Дніпро», а потім – у видавництві «Молодь». Наступні три десятиліття – з 1956 по 1987 роки, завідує редакцією молодшого шкільного віку у видавництві дитячої літератури «Веселка». У 1956 році Всеволода Нестайка приймають до Спілки письменників України. З 1987 року він на творчій роботі. Помер 16 серпня 2014 року (на 84 році життя). Похований у Києві.
Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко було надруковано у журналі «Барвінок», коли йому виповнилося 24 роки. Перша книжка – збірка оповідань «Шурка і Шурко», вийшла у 1956 році. Про своє бажання стати дитячим письменником Всеволод Нестайко сказав так: «Всі болі розтоптаного війною мого дитинства викликали жагуче бажання знову повернутися в те дитинство і спробувати пережити його по-іншому, по-новому, не так, як жилося, а так, як мріялося, – сонячно, весело, цікаво, з пригодами не трагічними, а комічними, радісними, щасливими».
За 50 років письменницької діяльності він написав більше тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п’єс, більшість увійшла до золотого фонду української дитячої літератури. Загальний наклад видань – понад 2 мільйони примірників. Твори письменника перекладаються більш ніж 20 мовами світу, включаючи арабську та японську, і публікуються на всіх континентах. «Я пишаюся, що не вийшов із дитинства і зберіг дитячу душу. Це підтримує мене в нашому жорстокому світі і дає сили творити», – зізнався Нестайко, коли у нього запитали, звідки він бере сили і натхнення.
1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до Особливого почесного списку Г. Х. Андерсена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. Останніми за ліком творами за життя письменника були повісті «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки» (2009 р.) і «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» (2010).
Твори В. Нестайка пронизані тонким ліризмом та доброзичливістю, їм притаманна щирість, світлий погляд на життя, надзвичайне почуття гумору та сутнісна глибина текстів. Юні герої й дорослі персонажі книг письменника – колоритні, вони розмовляють «живою» мовою, мають неоднозначні характери. Очима дитини письменник тонко підмічає та художньо-достовірно відтворює фальш і мізерію «дорослих» стосунків, філігранно вводить у сюжети своїх творів «недитячі» промовисті епізоди, що озвучують його власну позицію щодо важливих на той момент питань. Десятки цитат з його книг стали афоризмами, як, наприклад, такий: «Найголовніше, все-таки, в людині – це людяність».
В одному з інтерв’ю, відповідаючи на запитання, чи було в житті таке, за що нині соромно, щиро зізнався: «Не було ніколи, бо я не був функціонером, громадським діячем,… не посідав посад у Спілці… на зібраннях не бив себе в груди і не проголошував такого, за що сьогодні міг би червоніти».
Творчість Всеволода Нестайка відзначена багатьма нагородами. Серед них премія імені Олександра Копиленка за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя» (1978), премія імені Лесі Українки за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1982), премія імені Миколи Трублаїні за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків», Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010), Відзнака «Золотий письменник України» (2012).
За творами Всеволода Нестайка знімалися фільми, що завоювали міжнародні нагороди. Телефільм «Тореадори з Васюківки» одержав на міжнародному фестивалі в Мюнхені Гран-прі (1968), а на Міжнародному фестивалі в Алегзандрії (Австралія) головну премію (1969). Кінофільм «Одиниця з обманом» премійовано на Всесоюзному кінофестивалі в Києві (1984) та відзначено спеціальним призом на кінофестивалі в Габрово (Болгарія, 1985).
