"Королеві детективу 135 років" онлайн-порфоліо
Після повернення додому до Великої Британії, убоге становище змусило сім'ю переїхати до Каїра. Однак дівчина вже тоді захоплювалася літературою, писала маленькі оповідання та навіть відсилала їх у газети, але вони так і не були опубліковані. Тим більше, що почалася війна і дівчині вже було не до літератури.
Під час Першої світової Агата працювала в лікарні, а згодом в аптеці. Ця робота дуже вплинула на її майбутню творчість, оскільки багато вбивств у її романах, а якщо бути точними — 83, відбуваються за допомогою отрути.
У свої двадцять років вона вперше вийшла заміж. Весілля відбулося в переддень Різдва 1914 року, а її обранцем став полковник Арчибальд Крісті, пілот Королівського льотного корпусу, з яким Агата познайомилася 1912 року, коли він був ще лейтенантом. Незабаром після одруження, 27 грудня 1914 року, Арчі повернувся на військову службу до Франції, тож протягом війни подружжя майже не бачилося. Їхнє повноцінне сімейне життя розпочалося лише в січні 1918 року, коли Арчі направили у військове відомство в Лондоні, де молода сім'я винайняла квартиру. 5 серпня 1919 року у подружжя народилася дочка Розалінда. Цей період став початком творчого шляху Агати Крісті.
Та 1926 року, після смерті матері й звістки про те, що чоловік їй зраджує, письменниця пережила напад паніки і зникла на 11 днів. Дочку Розалінду і будинок вона залишила на опіку служниць, а своєму секретарю Карло написала лист, у якому стверджувала, що попрямувала в Йоркшир. Жінку знайшли в шикарному спа-готелі, де вона була зареєстрована під ім'ям Тереза Ніл. Лікарі діагностували у неї амнезію, через яку вона не пам'ятала подробиць зникнення. Але що відбулося насправді — так і лишилося загадкою.
Фотографії в Daily News Агати Крісті (1890 — 1976), що показує, як вона могла замаскуватися після свого зникнення / © Getty Images
Через кілька років, 1930-го, Агата вийшла заміж ще раз — за археолога Макса Маллоуена, який був на 14 років молодший за неї. Під час цього шлюбу Крісті написала безліч своїх популярних романів, дія яких відбувається на Близькому Сході. Наприклад, одним із них був "Вбивство в Східному експресі". Пара пережила Другу світову війну і пробула в шлюбі 45 років.
Агата Крісті і Макс Маллоуен / © Getty Images
Цікаво, що, попри свою популярність, Крісті дуже соромилася роботи і часто представлялася домогосподаркою. Але й ставилася вона до письменництва, як до хобі. Можливо, саме таке ставлення і допомогло їй стати тим, ким ми її зараз знаємо.
12 січня 1976 року Агата Крісті померла у себе вдома у віці 85 років. За своє життя вона написала понад 60 детективних романів і опублікувала 14 збірок оповідань. Найвідоміші придумані нею персонажі досі підкорюють серця читачів і кінолюбителів, адже безліч її книжок було екранізовано.
«Вбивство у "Східному експресі"»
Еркюль Пуаро – шанований та знаний бельгійський детектив. Зараз він перебуває у Стамбулі, проте йому терміново треба їхати до Англії. Білетів на знаменитий потяг «Східний експрес» немає. Але директор компанії – давній друг детектива, до того ж сам їде цим потягом, тож місце для Еркюля Пуаро знайшлося.
«Східний експрес» потрапляє в заметіль, а одного з пасажирів знайшли вранці вбитим. 12 ножових ран, 13 підозрюваних і детектив, який має розгадати цю загадку.
Вперше детектив був опублікований у 1934 році, з того часу вийшло 5 екранізацій і одна комп’ютерна гра за мотивами книги.
«Кишеня, повна жита»
У цій детективній історії Агати Крісті розслідування займається міс Марпл – неперевершена літня пані, яка аж надто полюбляє різні загадки.
Відомий бізнесмен щоранку п’є чай, але того фатального ранку на сніданок йому подали отруєний напій. Хто хотів його смерті? Підозрюваних аж надто багато, адже його смерть вигідна чи не кожному члену великої родини. Ніяких доказів чи хоча б натяків вбивцю. І лише одна зачіпка: в кишені бізнесмена, окрім звичних речей, знайшли зерна жита.
Міс Марпл готова дізнатися всі таємниці цієї родини і знайти винного (або винну, як знати)…
«Карибська таємниця»
Міс Марпл всюди знаходить якісь пригоди, її наче переслідують розслідування, злочини, таємниці (або вона їх). Навіть зараз, під час відпочинку на березі Карибського моря, спокійно засмагати на сонечку літній пані не вдалося.
Майор Полґрейв розповідав міс Марпл нудні спогади про своє нецікаве життя в Кенії, вона ж слухала зовсім неуважно і її думки літали десь далеко звідси. Це тільки до того момент, доки майор не розповів про вбивства, які відбулися якраз в цій місцевості, але винуватця так і не знайшли.
Після розповіді про ці неоднозначні вбивства майор помирає від приступу гіпетонії. Міс Марпл впевнена, що це не збіг, і що є зв'язок між історією, світлиною можливого вбивці, яку мав майор, і його смертю.
Цю детективну історію тричі було екранізовано, але перед переглядом ми рекомендуємо прочитати роман.
«Поїзд о 4:50 з Педдінґтона»
Місіс Мак-Гіллікаді, яка їде на поїзді до своєї подруги міс Марпл, випадково стає свідком вбивства у сусідньому потязі, що їхав паралельною лінією – чоловік задушив жінку. Але ніхто не повірив старенькій жінці, вважаючи, що їй це просто наснилося. Ніхто, окрім її приятельки – міс Марпл.
На ранок жодних новин про злочин. Куди пропало тіло нещасної? Поліція не знайшла ні слідів злочину, ні доказів, що хтось переміщав чи заховав труп. Міс Марпл розпочинає власне розслідування.
Детективний роман виданий вперше у 1939 році у Лондоні під назвою «Десять негренят» («Ten Little Niggers»), однак уже наступного року у США перейменовано і опубліковано під назвою «І не лишилось жодного» («And Then There Were None»).
Десятеро абсолютно незнайомих людей (окрім однієї подружньої пари) приїздять на острів. Усі отримали запрошення від давніх знайомих, однак на острові їх немає, а зустрічає їх сім’я гувернантів. Всі гості сподіваються, що господарі ось-ось приїдуть. На столі в будинку знаходиться десять статуеток, а в кімнаті кожного – дитяча лічилка про 10 негренят.
Починаються вбивства, перед якими зі столу зникає одна порцелянова статуетка. І це точно пов’язано із лічилкою, але як?
Детективний роман виданий вперше у 1939 році у Лондоні під назвою «Десять негренят» («Ten Little Niggers»), однак уже наступного року у США перейменовано і опубліковано під назвою «І не лишилось жодного» («And Then There Were None»).
Десятеро абсолютно незнайомих людей (окрім однієї подружньої пари) приїздять на острів. Усі отримали запрошення від давніх знайомих, однак на острові їх немає, а зустрічає їх сім’я гувернантів. Всі гості сподіваються, що господарі ось-ось приїдуть. На столі в будинку знаходиться десять статуеток, а в кімнаті кожного – дитяча лічилка про 10 негренят.
Починаються вбивства, перед якими зі столу зникає одна порцелянова статуетка. І це точно пов’язано із лічилкою, але як?
«Тріснуло дзеркало»
Події в романі «Тріснуло дзеркало» засновані на реальних подіях, а назва взята із рядків поезії авторства Альфреда Теннісона.
За розслідування вбивства взялася Міс Марпл. Хітре Бедкок померла, випивши отруєний коктейль. Але схоже на те, що він призначався відомій акторці. А, може, їх щось пов’язує? То хто і кого насправді планував убити?
Події в романі «Тріснуло дзеркало» засновані на реальних подіях, а назва взята із рядків поезії авторства Альфреда Теннісона.
За розслідування вбивства взялася Міс Марпл. Хітре Бедкок померла, випивши отруєний коктейль. Але схоже на те, що він призначався відомій акторці. А, може, їх щось пов’язує? То хто і кого насправді планував убити?


Немає коментарів:
Дописати коментар